Апіогномонія платанова

Апіогномонія платанова (Apiognomonia veneta) — це патогенний сумчастий гриб, який є головним збудником антракнозу платана. Відноситься до родини Gnomoniaceae, порядку Diaporthales.

Біологічний цикл гриба включає дві стадії: анаморфну, що характеризується утворенням конідій (Gloeosporium platani), та телеоморфну, яка представлена перитеціями на опалому листі.

Гриб відрізняється високою адаптивністю до умов навколишнього середовища. Зимує паразит у вигляді міцелію та плодових тіл на опалому листі та уражених гілках, залишаючись життєздатним протягом кількох сезонів.

Первинне зараження відбувається навесні аскоспорами, які викидаються з перитеціїв під час дощу. Далі поширення інфекції забезпечують конідії, що переносяться краплями дощу, вітром або комахами.

Фітопатоген виявляє високу видову специфічність, атакуючи переважно представників роду Platanus. Оптимальними для інфікування є температури від +15 до +20 градусів при підвищеній вологості повітря.

Основним господарем є платан, проте патоген також може вражати інші види дерев у разі високого інфекційного фону. Захворювання завдає найбільшої шкоди в розсадниках та міських насадженнях.

Хвороба призводить до передчасного опадання листя, що послаблює дерева, знижує їхню морозостійкість та імунітет до шкідників. У молодих дерев може спостерігатися повне всихання крони.

Ураження молодих пагонів спричиняє їхню деформацію, викривлення та відмирання, що псує архітектоніку дерева та негативно впливає на його декоративні характеристики.

Тривале зараження призводить до поступового виснаження дерева, що через декілька років може стати причиною загибелі навіть дорослих екземплярів при несприятливих умовах зростання.

Економічна шкода полягає у необхідності витрат на фунгіцидну обробку та можливій втраті великої кількості саджанців у розплідниках, що знижує рентабельність вирощування садивного матеріалу.

На ранніх стадіях хвороба проявляється у вигляді дрібних некротичних плям уздовж жилок листка, які згодом темніють та поширюються на всю поверхню пластинки.

Часто спостерігається побуріння черешків, що призводить до відпадання листя разом із ними. Характерною ознакою є некрози на краях листків, що нагадують опіки.

На пагонах з'являються видовжені або округлі виразки, які з часом стають глибшими, порушуючи провідні судини дерева. Це викликає в’янення листя, що знаходиться вище місця ураження.

При високій вологості на нижньому боці листка або на пагонах утворюється ледь помітний рожевий або кремовий наліт — це конідіальне спороношення гриба.

Нерідко спостерігається масове відмирання бруньок, через що навесні дерево може тривалий час виглядати «голим», незважаючи на сприятливу погоду для розпускання листя.

Видалення та спалювання опалого листя — фундаментальний захід, що дозволяє значно знизити рівень інфекційного навантаження в наступному сезоні.

Необхідно проводити своєчасну санітарну обрізку сухих та уражених гілок із обов'язковою дезінфекцією інструментів, щоб запобігти подальшому поширенню спор.

Обприскування препаратами міді ранньою весною по сплячих бруньках допомагає знищити зимуючі спори гриба та запобігти первинному інфікуванню молодих тканин.

Застосування системних фунгіцидів під час активного росту листя є необхідним заходом у роки з затяжною дощовою весною для захисту врожаю та декоративності посадок.

• Використання стійких до антракнозу видів платана.
• Забезпечення хорошого провітрювання крони через обрізку.
• Дотримання просторової ізоляції у нових посадках.
• Підживлення дерев для підвищення загальної резистентності.