Антракоцистис Еренберга

Антракоцистис Еренберга (Anthracocystis ehrenbergii) — це збудник грибкової хвороби, що відома як тверда сажка сорго. Гриб належить до родини Anthracocystaceae, ряду Ustilaginales.

Цей мікроорганізм є облігатним паразитом, який вражає судинні рослини. Його життєвий цикл тісно пов'язаний із розвитком культури, починаючи з етапу проростання насіння.

Патоген формує теліоспори, які здатні тривалий час зберігати життєздатність у ґрунті або на поверхні насіннєвого матеріалу до моменту зараження нових паростків.

Систематично вид пройшов перекласифікацію, раніше був відомий як Sphacelotheca sorghi, проте сучасна таксономія виділяє його в окремий рід Anthracocystis.

Для ідентифікації патогена в лабораторних умовах використовують методи посіву на поживні середовища або ПЛР-діагностику для визначення специфічних ділянок ДНК гриба.

Основним господарем є сорго (Sorghum bicolor). Патоген специфічний і вражає переважно культурні та дикорослі види цієї родини.

Хвороба проявляється у генеративних органах рослини. Замість нормального зерна гриб формує патологічні утворення — соруси, які заповнені чорним порошком спор.

Втрати врожаю можуть бути колосальними, оскільки кожна заражена зернівка в метелці втрачає свою цінність, а якість всієї партії зерна різко знижується через наявність спор.

Окрім прямих втрат, наявність інфекції в насінні обмежує експортні можливості господарства, оскільки спори гриба легко переносяться на великі відстані під час транспортування.

Патоген також впливає на фізіологічний стан рослин, порушуючи нормальний процес запилення та формування метелки, що веде до зниження загальної продуктивності посівів.

Візуально хворобу найкраще видно у фазу молочно-воскової стиглості зерна, коли уражені квітки перетворюються на подовжені гали сіро-бурого кольору.

Зовнішня оболонка галів тонка, при механічному пошкодженні вона розривається, вивільняючи масу темно-коричневих теліоспор, що запилюють сусідні здорові рослини.

На відміну від летючої сажки, при цій хворобі метелка не руйнується повністю, зберігаючи зовнішню форму волоті, але внутрішній вміст зернівок повністю заміщується грибницею.

Заражені рослини можуть виглядати трохи нижчими за здорові, а колір колосків набуває нездорового відтінку через передчасне відмирання тканин.

На початкових етапах виявити інфекцію складно, оскільки зовнішні ознаки у вегетативний період майже не проявляються, що вимагає уважного моніторингу посівів під час цвітіння.

Головним заходом контролю є протравлювання насіння фунгіцидами системної дії перед висіванням, що дозволяє знищити інфекцію на початковому етапі.

Використання стійких гібридів сорго є найбільш економічно ефективним методом, оскільки генетична стійкість мінімізує ризики навіть при високому інфекційному фоні.

Важливо дотримуватися сівозміни, повертаючи сорго на поле не раніше ніж через 3-4 роки, щоб уникнути накопичення спор у ґрунті.

Агротехнічні заходи, такі як оптимальні терміни посіву в прогрітий ґрунт, сприяють швидкому розвитку рослин, що підвищує їхню опірність до проникнення міцелію гриба.

• Застосування препаратів на основі діючих речовин тіабендазол або тебуконазол.
• Очищення та калібрування насіння перед посівом для видалення спор.
• Глибока оранка для знищення джерел інфекції у пожнивних рештках.