Ателія Рольфса

Ателія Рольфса (Athelia rolfsii) — це ґрунтовий патогенний гриб, відомий також у своїй анаморфній формі як Sclerotium rolfsii. Він належить до класу базидіоміцетів і характеризується надзвичайно широкою спеціалізацією, вражаючи сотні видів рослин.

Міцелій патогена вирізняється інтенсивним ростом, формуючи білий, схожий на вату наліт, який швидко поширюється поверхнею ґрунту та частинами рослини. Це допомагає йому швидко захоплювати нові ділянки живлення.

Ключовим елементом життєвого циклу гриба є утворення склероціїв — дрібних, округлих тілець коричневого кольору, що за розміром та формою нагадують зерна гірчиці або насіння деяких бур'янів.

Гриб не утворює конідій у класичному розумінні, тому поширення відбувається переважно через переміщення зараженого ґрунту, води під час поливу або інструментів, на яких залишилися склероції.

Лабораторна діагностика включає висівання зразків на поживні середовища, де гриб формує характерну щільну грибницю та масово утворює склероції, що дозволяє легко ідентифікувати збудника.

Шкодочинність Ателії Рольфса поширюється на широкий асортимент культур, зокрема томати, перець, квасолю, арахіс та багато видів квітково-декоративних рослин. Особливо потерпають культури в умовах інтенсивного вирощування.

Патоген атакує переважно кореневу шийку та стебло на рівні поверхні ґрунту. Виділяючи потужні ферменти, він руйнує тканини рослини, що призводить до швидкого припинення транспортування води та поживних речовин.

Вражені рослини в'януть буквально за кілька днів. Якщо ураження відбувається на етапі сходів, це призводить до масової загибелі, що вимагає пересіву площ та спричиняє значні економічні втрати.

Плоди, які контактують з ґрунтом, стають мішенню для гриба. Вони швидко загнивають, перетворюючись на м'яку масу, яка вкривається білим міцелієм з характерними коричневими «зернами»-склероціями.

Гриб здатний вражати як молоді, так і дорослі рослини, причому стійких сортів до цього патогена наразі відомо небагато, що ускладнює агротехнічний захист посівів.

Основним фактором активності Ателії Рольфса є високий температурний режим (від +27°C до +35°C). Гриб є теплолюбним, тому спалахи хвороби частіше спостерігаються в середині літа або в опалюваних теплицях.

Висока вологість ґрунту є обов'язковою умовою для успішного проростання склероціїв та колонізації міцелієм тканин рослини. Сухий ґрунт тимчасово стримує, але не вбиває патоген.

Склероції мають високу витривалість і можуть зберігатися у ґрунті протягом 3–5 років, очікуючи сприятливих умов. Це робить хворобу циклічною та важкою для викорінення на заражених ділянках.

Поширення в полі відбувається завдяки механічному перенесенню частинок ґрунту зі склероціями. У теплицях патоген може зберігатися в залишках рослин або на конструкціях, що не пройшли дезінфекцію.

Температурні мінімуми обмежують поширення цього гриба в північних регіонах, проте в умовах закритого ґрунту він стає постійною загрозою незалежно від кліматичної зони.

Найперша ознака — це раптове в'янення рослин, яке не супроводжується миттєвою зміною кольору листя. Листя на певний час залишається зеленим, попри те, що корінь вже перестав виконувати свою функцію.

При обстеженні прикореневої зони помітний рясний білий наліт грибниці, який щільно обволікає стебло. З часом цей наліт стає більш сухим, і на ньому з'являються дрібні коричневі склероції.

Тканини стебла стають м'якими та темніють. Якщо рослину обережно витягнути з ґрунту, часто видно, що коріння також вкрите міцелієм і частково зруйноване.

У випадку ураження плодів на поверхні виникають водянисті плями, які швидко поширюються. На відміну від багатьох інших гнилей, тканина зберігає вологу, але втрачає структурну цілісність.

Наявність осередків в'янення на полі, які поступово розширюються, є класичним візуальним сигналом наявності Ателії Рольфса у ґрунті.

Ефективна боротьба базується на принципі санації ґрунту. Найбільш дієвим методом є дотримання сівозміни з використанням культур, що не піддаються ураженню, наприклад, зернових.

Глибока оранка допомагає закопати інфіковані рештки глибоко в ґрунт, де відсутність кисню та конкуренція з іншими мікроорганізмами пригнічують розвиток гриба.

Регулювання поливу є критично важливим. Необхідно уникати застою води та прямого контакту плодів з вологим ґрунтом (наприклад, через мульчування або підв'язування).

Хімічний контроль включає застосування фунгіцидів, зокрема тих, що містять азоксистробін. Важливо проводити обробку ґрунту навколо стебла на ранніх етапах появи симптомів.

Використання біопрепаратів на основі Trichoderma harzianum допомагає суттєво знизити кількість склероціїв у ґрунті, оскільки цей корисний гриб є активним гіперпаразитом для Ателії.