Амфоботрис рицині

Збудник належить до царства Fungi, відділу Ascomycota та роду Amphobotrys. Вид Amphobotrys ricini спеціалізується на ураженні рицини звичайної, викликаючи серйозні економічні втрати.

Патоген поширюється за допомогою конідій, які легко переносяться вітром на великі відстані. Гриб проникає в тканини рослини, виділяючи ферменти, що розщеплюють клітинні стінки.

Зимуючою стадією є міцелій або склероції, які залишаються на рослинних рештках у ґрунті або на насінні. Висока виживаність патогена обумовлює його поширеність у регіонах вирощування культури.

Розвиток гриба інтенсивно відбувається при температурі +18...+25 градусів Цельсія. Вологе середовище є ключовим фактором, оскільки спори потребують краплинної вологи для проростання.

Життєвий цикл тісно пов'язаний із фенофазами рицини. Найбільш небезпечним є період, коли гриб активно заселяє суцвіття під час цвітіння та дозрівання плодів.

Основною культурою-господарем є рицина звичайна. Гриб вражає суцвіття (китиці), що призводить до прямого зниження врожайності зерна.

Внаслідок ураження китиці можуть повністю відмирати. Це стається через руйнування судинної системи суцвіття та загальне виснаження рослини.

Якість насіння при зараженні значно знижується. Воно стає щуплим, втрачає схожість і стає носієм інфекції для наступних генерацій посівів.

Гриб викликає передчасне опадання квіток і зав'язей. Пошкодження тканин квітконоса робить неможливим формування повноцінних насінин ураженої частини рослини.

За умов тривалої підвищеної вологості ураження може поширюватися на стебла, що суттєво зменшує загальну продуктивність плантації рицини.

Первинні ознаки з'являються у вигляді коричневих плям на бутонах та молодих квітках. Згодом ці плями охоплюють усю поверхню суцвіття.

На уражених ділянках з’являється характерний сірий наліт, який складається з маси спор патогена. Рослина має вигляд запліснявілої та в’ялої.

Всередині коробочок насіння чорніє і покривається щільним шаром грибниці. При розрізі уражених частин відчувається гнильний запах.

З часом тканини втрачають тургор і відмирають. Уражені суцвіття стають крихкими, а на їхній поверхні можна помітити дрібні темні тіла гриба.

Інфекція часто поширюється знизу вгору по китиці. Це створює враження поступового "згоряння" врожаю від основи до верхівки суцвіття.

Стратегія контролю базується на агротехнічних методах, зокрема дотриманні правильної сівозміни. Повернення рицини на попереднє місце дозволяється лише через кілька років.

Важливим заходом є повне знищення пожнивних залишків, оскільки в них зберігається значна частина інфекційного запасу гриба.

Використання лише здорового, сертифікованого насіння з обов’язковим фунгіцидним протруюванням суттєво знижує ризик поширення хвороби.

У період вегетації за необхідності застосовують фунгіциди, що дозволені для використання на цій технічній культурі, особливо під час фази цвітіння.

• Регулювання густоти посівів для кращої вентиляції.
• Своєчасне збирання врожаю для запобігання перестою.
• Боротьба з бур'янами, що можуть бути резерваторами гриба.