Аллантофомопсис цитиспора

Аллантофомопсис цитиспора (лат. Allantophomopsis cytisporea) є сумчастим грибом, що належить до порядку Helotiales. Це фітопатогенний мікроорганізм, який є вузькоспеціалізованим паразитом ягідних культур, зокрема журавлини.

Збудник відноситься до групи недосконалих грибів (дейтероміцетів). У циклі розвитку патогена ключову роль відіграють пікніди, в яких формуються конідії, що сприяють розповсюдженню інфекції протягом вегетаційного періоду рослини.

Гриб веде переважно паразитичний спосіб життя, проте в певних умовах може зберігатися на рослинних рештках, переходячи до сапротрофного живлення до появи сприятливих умов для зараження нових тканин.

Морфологічно патоген характеризується утворенням специфічних плодових тіл у тканинах ураженої рослини, які при дозріванні проривають епідерміс, забезпечуючи вихід спор у зовнішнє середовище.

Для ідентифікації виду в лабораторних умовах потрібен мікологічний аналіз, що дозволяє відрізнити його від інших видів роду Allantophomopsis на основі будови та розмірів конідій.

Основною культурою, що піддається впливу цього патогена, є журавлина великоплідна (Vaccinium macrocarpon). Гриб уражає як надземні частини рослини, так і генеративні органи.

Шкодочинність проявляється в ураженні стебел і листя, що призводить до передчасного опадання листя та послаблення загального імунітету куща. У деяких випадках спостерігається системне ураження пагонів.

Інфекція зачіпає також плодові утворення, що призводить до зниження товарної якості врожаю та суттєвих втрат при зберіганні ягід, оскільки патоген здатний швидко розповсюджуватися в умовах підвищеної вологості.

Пошкодження тканин пагонів може призводити до їх некрозу, що ускладнює транспортування поживних речовин і води до верхівок, викликаючи деформацію та подальше відмирання частини рослини.

Сильне ураження плантацій призводить до зрідження посадок, зниження продуктивності насаджень протягом кількох років та необхідності проведення радикальних санітарних заходів.

Первинною ознакою зараження є поява на листі та стеблах дрібних плям неправильної форми, які з часом темніють і збільшуються в розмірах, набуваючи некротичного характеру.

У центрі плям на поверхні уражених органів можна помітити дрібні, злегка випуклі цятки — це пікніди гриба. Вони слугують основною діагностичною ознакою, що підтверджує грибкову природу захворювання.

При ураженні стебел спостерігається побуріння кори та утворення характерних вдавлених виразок. В умовах високої вологості навколо уражених ділянок може з'являтися світлий або рожевий наліт конідіального спороношення.

На ягодах інфекція проявляється у вигляді розм'якшення тканин і появи темних плям, які швидко охоплюють весь плід. Заражені ягоди часто зморщуються і муміфікуються, залишаючись на кущі або опадаючи.

У періоди активного розвитку хвороби спостерігається масове пожовтіння і подальше побуріння ураженого листя, що надає кущам журавлини пригніченого, «обпаленого» вигляду.

Агротехнічні заходи включають підтримання оптимального водного режиму, уникаючи перезволоження ґрунту, яке сприяє активному проростанню спор патогена та його поширенню по ділянці.

Важливим прийомом є своєчасна обрізка і видалення уражених пагонів, а також знищення рослинних решток, які слугують основним джерелом збереження інфекції в зимовий період.

Застосування фунгіцидів є основним методом хімічного контролю. Рекомендується проводити профілактичні обробки в періоди, найбільш сприятливі для зараження, а також при появі перших візуальних ознак захворювання.

Використання здорового садивного матеріалу, що пройшов фітосанітарний контроль, значно знижує ризик занесення патогена на нові ділянки та забезпечує закладання стійких до хвороб насаджень.

• Дотримання сівозміни та просторової ізоляції.
• Моніторинг плантацій у період цвітіння та формування ягід.
• Регулярне внесення збалансованих добрив для підвищення загальної резистентності рослин.