Аскохітоз злаків

Збудником аскохітозу є недосконалий гриб Ascochyta graminea (царство Гриби, родина Ascochytaceae). Це вузькоспеціалізований патоген, що уражує вегетативні органи різних зернових культур.

Патоген утворює пікніди — кулясті органи спороношення, які занурені в епідерміс ураженої тканини рослини. Саме всередині пікнід формуються конідії, що поширюються вітром та краплями дощу.

Гриб має здатність тривалий час зберігатися в ґрунті у вигляді пікнід на рештках рослин, що перезимували, або в насіннєвому матеріалі у вигляді грибниці.

Життєвий цикл гриба тісно пов'язаний з вологістю середовища: проростання спор можливе лише за наявності крапельно-рідинної вологи на поверхні листків.

У лабораторних умовах мікологічний аналіз виявляє типові пікніди, за якими можна точно ідентифікувати збудника хвороби на уражених тканинах.

Аскохітоз найбільш небезпечний для пшениці, ячменю та вівса. Хвороба вражає листя, листові піхви та стебла рослин, знижуючи їхню загальну продуктивність.

Основна шкода полягає у зменшенні площі зеленої листкової поверхні, що безпосередньо впливає на інтенсивність фотосинтезу та накопичення органічних речовин.

Рослини, що уражені аскохітозом, мають нижчу інтенсивність кущіння та уповільнені темпи росту, що призводить до зрідженості посівів.

На фінальних етапах вегетації хвороба спричиняє передчасне всихання рослин, що негативно впливає на масу та якість зерна, знижуючи врожайність.

Економічні втрати можуть бути значними в роки з високою вологістю повітря та температурою, сприятливою для розмноження гриба.

Хвороба проявляється протягом усього періоду вегетації, починаючи з ранньої весни, коли температура повітря стає вищою за +10...+12°C.

Найбільш інтенсивний розвиток патогену припадає на фази виходу в трубку та колосіння, якщо ці періоди супроводжуються частими опадами та туманами.

Оптимальна температура для розвитку гриба становить +18...+25°C, проте надмірна спека та посуха здатні призупинити розповсюдження інфекції.

Восени гриб переходить у стан спокою, адаптуючись до низьких температур у ґрунті, де він чекає наступного весняного сезону для відновлення активності.

Систематичне випадання опадів протягом вегетації сприяє накопиченню інфекції та повторному зараженню нових листків, що посилює епіфітотійний процес.

Типовими ознаками є поява плям різної форми — від світло-коричневих до сірих, часто оточених чіткою темною облямівкою, що відокремлює хвору тканину від здорової.

Згодом на плямах стають помітними численні дрібні чорні точки — пікніди гриба, які є ключовим діагностичним симптомом для розпізнавання аскохітозу.

Сильне ураження призводить до того, що листя жовтіє, скручується та передчасно відмирає, починаючи з нижніх ярусів рослини.

• Поява некротичних плям з темним краєм.
• Наявність чорних точкових пікнід на поверхні плям.
• Пожовтіння та в'янення листкових пластинок.
• Зменшення висоти рослин при ранньому зараженні.

Під дією високої вологості центр плями може розтріскуватися, що сприяє швидкому поширенню конідій на сусідні здорові рослини.

Використання стійких до хвороби сортів та оздоровленого насіннєвого матеріалу є першочерговим заходом у системі захисту посівів від аскохітозу.

Агротехнічні заходи, такі як якісна оранка стерні, сприяють швидкому розкладанню рослинних решток і знищенню джерел інфекції в ґрунті.

Дотримання сівозміни з чергуванням культур перешкоджає накопиченню патогенів, характерних для певного виду зернових, та знижує ризик спалахів хвороби.

Передпосівна обробка насіння фунгіцидними протруювачами гарантує захист сходів від раннього зараження, що особливо актуально за умов несприятливої весни.

Фунгіциди системної дії застосовуються під час вегетації за перших проявів хвороби, щоб запобігти масовому поширенню гриба по всьому полю.