Акремоніум селеровий

Акремоніум селеровий (Acremonium apii) — це мікроскопічний гриб, який класифікується як фітопатоген, що спеціалізується на ураженні рослин родини Селерові (Apiaceae).

За систематичним положенням він належить до царства Гриби, відділу Аскоміцети та роду Acremonium, який об’єднує широкий спектр анаморфних грибів.

Гриб утворює септований міцелій та дрібні конідії, що поширюються вітром, водою та через сільськогосподарський інвентар у процесі догляду за культурами.

Патоген має високу здатність до виживання в ґрунті, де може зберігатися на рослинних рештках у формі спочиваючих структур або міцелію до наступного сезону.

Ідентифікація виду в польових умовах є складною через мінливість морфологічних ознак колоній, тому для підтвердження діагнозу часто використовують методи ПЛР або культивування на селективних середовищах.

Головною культурою-господарем є селера пахуча (Apium graveolens), включаючи кореневі, черешкові та листкові сорти цієї рослини.

Патоген проникає в тканини рослин, викликаючи локальні некрози, що поступово розростаються і можуть охоплювати значні ділянки листкової пластинки.

Ураження черешків призводить до втрати тургору, що робить продукт непридатним для продажу на ринку свіжих овочів через втрату товарного вигляду.

Сильне ураження обмежує здатність рослини до накопичення поживних речовин, що призводить до суттєвого зниження маси коренеплодів або загального врожаю зелені.

При поширенні гриба у теплицях шкодочинність зростає через стабільні умови середовища, що сприяють цілорічному розвитку циклу розмноження збудника.

Початкова стадія зараження характеризується появою на листі маленьких хлоротичних плям, які з часом стають темно-бурими або коричневими.

На черешках добре помітні витягнуті плями або заглиблені некрози, які з часом можуть призвести до загнивання та обламування окремих сегментів рослини.

За умов підвищеної вологості повітря на уражених ділянках з'являється білуватий наліт, що складається з маси конидієносців та спор гриба.

Листя поступово жовтіє, втрачає пружність, згортається і засихає, що прискорює загальне в’янення куща селери.

• Поява бурих плям на листках.
• Некротичні смуги на черешках.
• Білий наліт при високій вологості.
• Всихання листкового апарату.

Дотримання сівозміни з інтервалом у 3–4 роки є базовим методом запобігання накопиченню інфекції в ґрунті на ділянках вирощування селери.

Ретельне прибирання всіх рослинних решток після збору врожаю значно зменшує інфекційний фон та запобігає повторному зараженню нових посадок.

Використання стійких до патогенів сортів та оздоровленого насіннєвого матеріалу є найбільш ефективним способом зменшення ризику появи хвороби.

Важливо уникати надмірного поливу дощуванням, оскільки краплі води сприяють швидкому перенесенню спор від хворих рослин до здорових сусідніх екземплярів.

За необхідності проводять обробку фунгіцидами широкого спектру дії, приділяючи особливу увагу нижній стороні листків та основі черешків під час обприскування.