Аскохітоз сорго

Збудником хвороби є недосконалий гриб Ascochyta sorghi, що належить до порядку Sphaeropsidales. Цей патоген є типовим мешканцем рослинних решток, де він зберігає життєздатність до наступного сезону вегетації.

Гриб утворює пікніди — спеціалізовані структури, в яких дозрівають спори для розмноження. Систематично належить до царства Fungi, характеризується високою спеціалізацією до ураження представників роду Sorghum.

Хвороба вражає всі різновиди сорго: зернове, цукрове, віничне та трав'янисті види. Вона завдає шкоди переважно листковій апаратурі, обмежуючи здатність рослини до накопичення поживних речовин.

Значне ураження листя призводить до зменшення маси рослини та зниження виходу зерна. У господарствах, що не дотримуються сівозміни, втрати врожайності від аскохітозу можуть ставати економічно відчутними.

Хвороба активізується у вологі періоди вегетації, коли на поверхні листя тривалий час зберігається крапельно-рідинна волога. Розвиток інфекції часто спостерігається після випадання опадів у середині літа.

Температурний оптимум для гриба становить +20...+26°C. У такі періоди швидкість утворення спор та інфікування сусідніх рослин зростає експоненціально, що сприяє швидкому поширенню хвороби по полю.

Першими ознаками є поява невеликих плям неправильної або округлої форми. Згодом ці плями набувають коричневого кольору, часто з більш світлою центральною частиною та виразною темною облямівкою.

На некротичній тканині листя з’являються дрібні чорні крапки — пікніди гриба.

• Листя жовтіє та передчасно відмирає
• Плями зливаються між собою
• Ослаблення загального стану рослини

Важливим елементом контролю є знищення післяжнивних решток шляхом глибокої оранки, що обмежує джерела інфекції. Посів лише перевіреним, протруєним насінням є запорукою успішного вирощування сорго.

Застосування фунгіцидів під час вегетації дозволяє суттєво зменшити інфекційний фон. Селекція стійких сортів та дотримання просторової ізоляції між посівами допомагають мінімізувати ризики розвитку аскохітозу.