Артуріоміцес Пека

Збудник Arthuriomyces peckianus є базидіальним грибом, що спеціалізується на паратизуванні рослин роду Rubus. Це системний патоген, який вражає багаторічні частини рослини, включаючи корінь, роблячи його надзвичайно небезпечним для стабільних насаджень.

Гриб відноситься до порядку Pucciniales і має вузьку спеціалізацію. Він не потребує проміжного господаря для завершення циклу розвитку, що дозволяє йому швидко поширюватися в межах одного поля протягом вегетаційного сезону.

Біологія гриба базується на формуванні багаторічного міцелію, який проникає в тканини малини або ожини. З приходом весни він поширюється системно по всій рослині, виходячи на поверхню лише під час фази спороношення.

Діагностика базується на виявленні характерних еціоспор, які формують оранжевий наліт. Ця стадія гриба є найбільш помітною і відповідальною за подальше зараження здорових частин куща та сусідніх рослин.

Температурні умови та рівень вологості відіграють ключову роль у життєдіяльності патогена. В умовах помірного клімату гриб здатен зберігати свою життєздатність протягом багатьох років, поступово виснажуючи плантацію.

Патоген вражає переважно малину та ожину. Найбільш вразливими є молоді пагони, які отримують інфекцію безпосередньо з міцелію, що зимує в кореневій системі зараженого куща.

Шкодочинність гриба полягає у системному ураженні всіх життєво важливих процесів рослини. Порушується рух поживних речовин, що призводить до загального пригнічення куща та відсутності плодоношення.

Заражені рослини мають яскраво виражені морфологічні зміни. Пагони стають деформованими, їх ріст уповільнюється, а листя передчасно жовтіє та вкривається спорами, що унеможливлює процес фотосинтезу.

У разі інтенсивного зараження спостерігається масова загибель пагонів. Оскільки міцелій живе в коренях, звичайна обрізка надземної частини не призводить до одужання рослини, і хвороба повертається наступного року.

Фермерські господарства зазнають суттєвих збитків, оскільки уражені плантації стають повністю нерентабельними. Це вимагає радикальних заходів, включаючи повне видалення хворих рослин з ділянки.

Основна активність гриба спостерігається навесні, коли починається активний ріст пагонів. У цей період патоген виходить із стану спокою і проникає в молоді тканини, що швидко розвиваються.

Період спороношення, що припадає на кінець весни та початок літа, є критичним для поширення інфекції. У цей час формуються спори, які переносяться повітряними потоками на нові ділянки.

Висока вологість повітря та помірні температури є ідеальними умовами для розвитку Arthuriomyces peckianus. При таких умовах швидкість ураження здорових кущів зростає експоненціально.

Літній період характеризується прихованою стадією розвитку міцелію. Зовнішні ознаки стають менш помітними, але всередині рослини триває процес колонізації тканин грибом.

Осінній період є часом підготовки до зими, під час якого гриб концентрується в кореневій шийці та корінні, очікуючи сприятливих умов наступного сезону.

Головним симптомом є поява на нижній стороні листя яскравих помаранчевих пустул. Це скупчення спор гриба, які мають порошкоподібну структуру та легко осипаються при контакті.

Пагони хворих рослин стають тонкими, викривленими та часто позбавленими шипів. Спостерігається явище карликовості, при якому кущ виглядає розеткоподібним, а пагони густо розміщені один біля одного.

Листя передчасно скручується, змінює колір на хлоротичний і з часом відмирає. Така картина пошкодження свідчить про глибоке ураження судинної системи рослини патогеном.

Ураження кореневої системи призводить до того, що рослина перестає отримувати воду та мінеральні речовини у достатній кількості. Це проявляється у в'яненні навіть за умов нормального зволоження ґрунту.

• Помаранчеві плями на листках навесні.
• Вкорочені пагони без нормального листя.
• Слабкий розвиток або повна відсутність врожаю.
• Відмирання окремих пагонів і кущів.
• Специфічний вигляд заражених кущів (мітла).

Найпершим кроком у боротьбі є санітарна обрізка та викопування заражених кущів. Необхідно видаляти рослину разом із максимально можливою частиною кореневої системи, щоб уникнути поширення міцелію.

Використання здорового садивного матеріалу та карантинні заходи при закладанні плантацій мають вирішальне значення для запобігання появі хвороби на нових ділянках.

Хімічний захист передбачає застосування фунгіцидів, зокрема на основі міді або системних діючих речовин класу триазолів. Обробки слід проводити профілактично до початку спороношення.

Агротехнічний контроль включає створення умов, що перешкоджають тривалому утриманню вологи на поверхні рослин. Це досягається правильним плануванням міжрядь та дотриманням густоти посадки.

Важливо своєчасно видаляти дикорослі представники родини Розові (Rosaceae) поблизу ягідників, оскільки вони можуть бути природними носіями інфекції, які постійно підтримують рівень спороношення в екосистемі.