Псевдомонас маргіналіс

Pseudomonas marginalis — це грамнегативна ґрунтова бактерія, що належить до родини Pseudomonadaceae. Цей фітопатоген здатний як до сапрофітного існування, так і до активного паразитування на багатьох видах рослин.

Бактерія виробляє потужні ферменти пектинази, які руйнують клітинні стінки рослин. Це призводить до швидкого розм'якшення тканин і перетворення їх на мацеровану масу.

Цей вид є поліфагом, що означає можливість зараження широкого спектра культур. Особливо часто він вражає соковиті органи рослин, що багаті на поживні речовини та воду.

Збудник зберігається у ґрунті, на рослинних рештках та на насінні. Він може тривалий час виживати в кореневій зоні рослин, очікуючи сприятливих умов для свого розвитку.

Діагностика базується на виділенні чистої культури на спеціальних поживних середовищах. Характерною ознакою є утворення флуоресцентних пігментів, які легко виявляються під ультрафіолетовим освітленням.

Основними об'єктами ураження є овочеві культури: капуста, цибуля, картопля, томати, огірки та салат. Бактерія викликає серйозні захворювання, відомі як м'які бактеріальні гнилі.

Найбільшу шкоду патоген завдає під час зберігання продукції. Заражені коренеплоди швидко розкладаються, що призводить до втрат цілих партій овочів у сховищах та складських приміщеннях.

У полі інфекція може спричинити випадання сходів та загибель молодих рослин. На дорослих рослинах хвороба призводить до передчасного відмирання листя та зниження товарної якості врожаю.

Бактерія проникає в тканини через пошкодження, отримані під час збирання врожаю або в результаті діяльності шкідників. Також відкритими воротами є природні отвори на поверхні рослин.

Шкодочинність полягає у повній втраті товарності продукції. Гнилі тканини стають джерелом поширення інфекції на здорові рослини та знижують загальну рентабельність господарства.

Розвиток Pseudomonas marginalis активізується за умов високої вологості та помірних температур. Прохолодна погода у поєднанні з дощами є ідеальним фоном для початку епіфітотії.

У теплицях хвороба поширюється при недотриманні режиму вологості повітря та при конденсації води на вегетативних органах рослин. Надмірна волога є ключовим фактором життєдіяльності бактерії.

Найбільший ризик виникнення захворювання спостерігається у період збирання врожаю, якщо в цей час стоїть волога погода. Пошкодження, що виникають під час збору, швидко інфікуються патогеном.

За зимовий період бактерії зберігаються у формі стійких колоній у залишках рослин або у верхніх шарах ґрунту. Весною, за настання тепла та вологи, вони починають інфікувати молоді посадки.

Відсутність вентиляції у сховищах під час зимового зберігання овочів сприяє швидкому поширенню гнилі від хворих екземплярів до здорових, що може зруйнувати врожай за короткий термін.

Початкові ознаки хвороби виглядають як водянисті плями на листі, стеблах або плодах. Ці плями швидко збільшуються і стають слизовими на дотик, змінюючи свій колір на темно-бурий.

Процес гниття супроводжується характерним неприємним запахом. Тканини стають м'якими та крихкими, що є наслідком повної деградації структури клітин під дією бактеріальних ферментів.

На коренеплодах гниль може проникати всередину, перетворюючи внутрішню частину на напіврідку кашу. При цьому зовнішній вигляд може довго залишатися порівняно нормальним, доки гниль не вийде назовні.

Стебла уражених рослин втрачають тургор і згинаються. Листя жовтіє, в’яне та поступово відмирає, що часто приймається за ознаку дефіциту мікроелементів або грибкових хвороб.

У разі високої вологості на поверхні уражених ділянок може утворюватися характерний слиз, у якому зосереджена колосальна кількість бактеріальних клітин, готових до поширення.

Основою боротьби є суворе дотримання сівозміни. Повернення овочевих культур на те саме поле допускається лише через кілька років, що допомагає розірвати цикл розвитку збудника.

Важливо забезпечити якісну підготовку ґрунту та уникати його перезволоження. Покращення дренажу та контроль за поливом дозволяють суттєво зменшити ризик виникнення захворювання.

Під час збирання врожаю необхідно мінімізувати механічні пошкодження плодів. Зберігання має проводитися лише у чистому, продезінфікованому стані за умов оптимальної температури та вентиляції.

Регулярне видалення рослинних решток з поля після збору врожаю позбавляє патоген місць зимівлі. Також слід боротися зі шкідниками, які травмують шкірку плодів і сприяють проникненню бактерій.

Застосування мідьвмісних фунгіцидів може бути ефективним як профілактичний захід. Головна увага приділяється гігієні праці, чистоті інвентарю та моніторингу стану рослин на всіх етапах росту.