Псевдомонас плантарний

Псевдомонас плантарний (лат. Pseudomonas plantarii) є грамнегативною бактерією, що належить до родини Pseudomonadaceae. Вона є небезпечним фітопатогеном, який спеціалізується на ураженні злакових культур.

Цей мікроорганізм продукує специфічну речовину — трополон, який є токсичним для тканин рослин і викликає типові симптоми в’янення. Цей факт є важливою діагностичною ознакою.

Бактерія рухлива завдяки наявності джгутиків, що дозволяє їй активно пересуватися у водному середовищі, наприклад, на заливних рисових чеках.

Вивчення морфології колоній на культуральних середовищах є базовим етапом ідентифікації. Вид P. plantarii вирізняється здатністю колонізувати судинну систему рослини-господаря.

Сучасна агрономія використовує молекулярно-генетичні методи, такі як ПЦР, для виявлення цього патогена у насінні та грунті, що дозволяє запобігти поширенню хвороби.

Основною культурою, що потерпає від Pseudomonas plantarii, є рис (Oryza sativa). Хвороба завдає значної шкоди рисоводству в різних регіонах світу.

Патоген вражає молоді рослини, викликаючи так зване «бактеріальне в’янення проростків». Ураження може призвести до повної загибелі посівів на ранніх стадіях розвитку.

Бактерія пошкоджує судинну систему проростків, що перешкоджає нормальному транспорту води та поживних речовин від кореневої системи до надземних органів.

Крім прямої загибелі проростків, рослини, що вижили, мають значно нижчий потенціал врожайності, часто стаючи менш стійкими до інших інфекцій.

Збитки від цього бактеріозу можуть сягати критичних показників, якщо не проводити вчасний моніторинг фітосанітарного стану полів.

Розвиток інфекції найчастіше припадає на період вирощування розсади рису та ранні етапи вегетації. Температурний режим є вирішальним фактором.

Бактерія активно розмножується при температурі повітря та води від 25 до 30 градусів Цельсія, що характерно для початкового періоду вирощування рису.

Висока вологість середовища та постійне перебування у воді є ідеальними умовами для поширення бактерій між окремими рослинами та ділянками поля.

Навесні, під час проростання насіння, патоген проникає всередину рослини, створюючи осередки інфекції, які розростаються при підвищенні температури.

Протягом сезону збудник зберігається у грунті, воді та рослинних залишках, що забезпечує повторне інфікування наступних поколінь рослин.

Першими ознаками є в’янення проростків, які раптово втрачають тургор, набуваючи жовтого або коричневого відтінку, що часто нагадує симптоми водного стресу.

Основа стебла уражених рослин стає водянистою, іноді з'являються некротичні плями, які з часом поширюються по всій рослині.

При детальному огляді можна виявити потемніння судинних пучків, які стають видимими при поперечному розрізі стебла.

За умов підвищеної вологості на стеблах можна помітити виділення бактеріального ексудату, що є скупченням мільярдів бактеріальних клітин.

• Пожовтіння листя розсади.
• Згинання та в’янення стебел.
• Повна загибель проростків у вогнищах інфекції.

Основним заходом контролю є використання якісного насіннєвого матеріалу, що пройшов фітосанітарну перевірку на відсутність патогенних бактерій.

Передпосівна обробка насіння бактерицидними препаратами суттєво зменшує ризик раннього зараження та підвищує енергію проростання.

Важливим елементом є агротехнічний контроль: вирівнювання чеків, дотримання правильного режиму поливу та зниження рівня стояння води в період вкорінення.

Знищення рослинних решток шляхом глибокої оранки допомагає зменшити інфекційний запас патогена у ґрунті для наступного сезону.

Використання стійких до бактеріозів сортів рису є найбільш ефективним стратегічним методом захисту, який мінімізує потребу в хімічних обробках.