Ксантомоноз зернових

Збудником хвороби є бактерія Xanthomonas translucens. Вона належить до царства Бактерії, родини Xanthomonadaceae, роду Xanthomonas. Це грамнегативні паличкоподібні бактерії з одним полярним джгутиком.

Мікроорганізм має високу екологічну пластичність, що дозволяє йому адаптуватися до різних кліматичних умов у зонах вирощування колосових культур. Бактерії активно розмножуються в судинній системі рослин.

Зараження відбувається через продихи, гідатоди або механічні пошкодження тканин. Поширення всередині посівів здійснюється за допомогою крапель дощу, вітру, комах та сільськогосподарських інструментів.

У природному середовищі патоген зберігається на рослинних рештках у ґрунті, в зараженому насінні та на диких злакових бур'янах, які слугують резерваторами інфекції у міжсезоння.

Інкубаційний період захворювання сильно залежить від температури та вологості повітря, складаючи в середньому від 5 до 12 днів до появи перших видимих ознак на листках.

Хвороба уражує широкий спектр сільськогосподарських злаків. Найбільш сприйнятливими культурами є пшениця (м'яка та тверда), ячмінь, жито, тритикале та овес у окремих регіонах.

Ксантомоноз здатний пошкоджувати рослини на всіх фазах розвитку, починаючи зі сходів і закінчуючи періодом молочно-воскової стиглості зерна, викликаючи системне зараження.

Інфекція уражує вегетативні органи (листки, листові піхви) та генеративні органи (стебла, колосся), що призводить до порушення нормального фотосинтезу та процесу наливу зерна.

За епіфітотійного розвитку патоген може уражувати колоскові луски, що перешкоджає запиленню та формуванню повноцінного колоса, призводячи до утворення пустотілого колосся.

Пошкодження стебел може викликати вилягання посівів або затримку розвитку продуктивних стебел, що значно знижує загальну густоту стояння рослин до моменту збирання врожаю.

Найбільш сприятливими умовами для розвитку Xanthomonas translucens є помірні температури 20–25°C та висока відносна вологість повітря (понад 80%).

Пік розвитку хвороби зазвичай припадає на періоди частих опадів та туманів, оскільки краплинно-рідинна волога необхідна для виходу бактерій із тканин та їхнього поширення.

Первинні вогнища інфекції часто проявляються навесні, коли патоген активізується на листках озимих культур або на сходах ярих посівів після перезимівлі.

Вторинне зараження активно перебігає в літні місяці, коли відбувається змикання травостою, що сприяє створенню мікроклімату з підвищеною вологістю в приземному шарі.

Засушливі періоди зі зниженою вологістю здатні тимчасово призупинити поширення патогену, проте бактерія зберігає життєздатність до настання сприятливих умов.

Ключовою ознакою є світлі, напівпрозорі поздовжні смуги вздовж жилок листка, які з часом жовтіють і можуть набувати бурого відтінку при відмиранні тканин.

За високої вологості на уражених ділянках листка спостерігається бактеріальний ексудат — краплі каламутної рідини, які після висихання утворюють тонку блискучу плівку.

Характерним симптомом є потемніння та некроз колоскових лусок, які стають водянистими, а згодом засихають, набуваючи сірого або коричневого кольору.

У разі раннього ураження спостерігається деформація листків та затримка росту всієї надземної частини рослини, що робить посіви візуально пригніченими та неоднорідними.

• Пожовтіння кінчиків та країв листків.
• Поява поздовжніх некротичних смуг.
• Наявність бактеріального нальоту (ексудату).
• Деформація та пустоколосся.
• Буріння листових піхв.

Основним методом боротьби є використання якісного, вільного від патогену насіннєвого матеріалу, що пройшов фітосанітарну експертизу та лабораторну перевірку.

Агротехнічні прийоми включають дотримання сівозміни з поверненням зернових культур на те саме поле не раніше ніж через 2–3 роки для зниження інфекційного фону в ґрунті.

Ретельне загортання рослинних решток та знищення злакових бур'янів, що є резерваторами інфекції, дозволяють суттєво обмежити первинні джерела зараження в посівах.

Для передпосівної обробки насіння рекомендується використання фунгіцидних та бактерицидних протруйників, що ефективно пригнічують розвиток поверхневої інфекції.

У період вегетації за загрози масового поширення застосовуються дозволені мідьвмісні препарати, які здатні знизити інтенсивність розвитку бактеріальних плямистостей.