Псевдомонас фусковагіна

Збудник належить до царства Бактерії, роду Pseudomonas, виду Pseudomonas fuscovaginae. Це грамнегативні, рухливі паличкоподібні бактерії, що є факультативними анаеробами.

Патоген має здатність продукувати специфічні ферменти, що руйнують клітинні стінки та тканини рослин. У лабораторних умовах бактерія утворює характерний коричневий пігмент на поживних середовищах.

Біологічно даний вид адаптований до умов помірного та тропічного клімату, де зберігається в насінні та рослинних рештках. У ґрунті патоген виживає протягом обмеженого періоду.

Основним способом передачі інфекції є використання зараженого насіннєвого матеріалу. Також перенесення може здійснюватися через поливну воду та сільськогосподарський інвентар.

У природному середовищі бактерія здатна виживати на бур'янах, які слугують проміжними господарями у міжсезоння.

Основною культурою, яку вражає цей фітопатоген, є рис. Бактерія викликає захворювання, відоме як гниль піхви листка (бактеріальний опік).

Патоген вражає листкові піхви, стебла та суцвіття рослин. В результаті порушується процес викидання волоті та формування повноцінного зерна.

При сильному ураженні спостерігається пустозерність волотей, що призводить до значних втрат врожаю. У ряді випадків загибель рослини може відбутися на ранніх стадіях розвитку.

Окрім рису, є відомості про можливість зараження інших видів злакових трав за наявності сприятливих для патогена умов.

Економічні збитки складаються не лише з втрати ваги зерна, а й зі зниження його посівних та якісних характеристик.

Розвиток хвороби найбільш активно відбувається у періоди з підвищеною вологістю та помірними температурами (від +15°C до +25°C).

Інфекція часто проявляється у фазу виходу в трубку та початку цвітіння рису. Дощі та роси сприяють швидкому поширенню бактерій по полю.

Тривалі періоди прохолодної та дощової погоди створюють ідеальні умови для епіфітотійного розвитку захворювання.

Цикл розвитку включає первинну інокуляцію насіння та наступне вторинне поширення за допомогою крапель води та вітру.

Критичним моментом є період цвітіння, коли рослина найбільш вразлива до проникнення бактерій через природні отвори.

Перші симптоми проявляються у вигляді появи темно-коричневих або чорних смуг на листкових піхвах, що оточують волоть, яка розвивається.

На уражених ділянках нерідко спостерігається некроз тканин. Часто уражені піхви передчасно жовтіють і засихають.

Волоть, укладена в уражену піхву, часто не може повністю вийти назовні, що супроводжується потемнінням і гниттям тканин.

При високій вологості на поверхні уражених тканин може спостерігатися бактеріальний ексудат у вигляді крапель або нальоту.

Зерна в інфікованих волотях часто недорозвинені, мають сірий або коричневий відтінок і втрачають схожість.

Головним методом профілактики є використання здорового, сертифікованого насіннєвого матеріалу, не зараженого бактерією.

Ефективним способом контролю вважається протруювання насіння спеціальними препаратами, що пригнічують розвиток патогенних бактерій.

Важливим елементом агротехніки є дотримання сівозміни та знищення рослинних решток, які слугують джерелом інфекції.

Необхідно уникати надмірного азотного живлення, яке провокує бурхливий ріст вегетативної маси та підвищує вразливість рослин до хвороб.

У регіонах з високим ризиком розвитку хвороби рекомендується висадка стійких сортів рису та своєчасне проведення фітосанітарного моніторингу посівів.