Різобіум радіобактер

Бактерія містить спеціальну Ti-плазміду, яка при проникненні в клітину рослини інтегрується в її ДНК. Це призводить до патологічного поділу клітин господаря та утворення пухлинних новоутворень, відомих як бактеріальний рак.

Біологічно цей вид класифікується у межах царства Бактерії та типу Proteobacteria. Бактерія має здатність до тривалого виживання у ґрунті, де вона може перебувати без господаря, зберігаючи вірулентність протягом кількох років.

Хоча існують біотехнологічні штамми, що використовуються в генній інженерії для створення трансгенних рослин, у сільському господарстві цей об'єкт виступає як фактор значних фінансових збитків.

Діагностика здійснюється на основі візуального огляду кореневої системи або лабораторних методів, включаючи посів на селективні поживні середовища та специфічну ПЛАН-діагностику для визначення патогенних плазміди.

Збудник уражає величезний спектр культурних рослин, серед яких провідне місце займають плодові дерева (яблуня, персик, черешня), виноград, троянди та деякі овочеві культури. Інфекція є особливо небезпечною для молодих саджанців.

Вредоносність полягає у формуванні галів, які перешкоджають нормальному транспортуванню води та поживних речовин від кореня до крони. Це призводить до виснаження рослини та значного зниження її врожайності.

Уражені культури стають набагато менш стійкими до несприятливих погодних умов, зокрема до низьких зимових температур. Часто заражені рослини гинуть від вторинних інфекцій, оскільки гали є вхідними воротами для багатьох патогенів.

Особливо великих втрат зазнають розплідники, де виявлення хвороби на одній рослині часто вимагає утилізації всієї партії садивного матеріалу. Це робить бактеріальний рак економічно значущою хворобою світового масштабу.

Поширення збудника відбувається через інфікований ґрунт, залишків коренів, використання необробленого інструменту під час щеплення чи обрізки, а також через воду для поливу, якщо вона переносить бактеріальні клітини.

Основним симптомом хвороби є поява наростів (галів) на коренях, кореневій шийці або нижній частині штамба. Молоді нарости мають світлий колір і м'яку консистенцію, що поступово тверднуть.

З віком поверхня галів стає темно-коричневою або чорною, набуває грубої, горбистої структури. Часто вони розтріскуються і стають місцем колонізації іншими мікроорганізмами, що посилює гниття тканин рослини.

Надземна частина інфікованих дерев демонструє ознаки загального пригнічення: дрібне листя, хлороз, низький ріст пагонів. У разі критичного ураження кореневої системи рослина починає повільно в'янути і з часом гине.

Для винограду характерним є поява галів на багаторічній деревині, що порушує сокорух і може призвести до повної втрати продуктивності куща. Пошкоджені тканини не відновлюються, тому хвороба має незворотний характер.

Візуально діагностувати хворобу на ранніх стадіях важко, оскільки вона розвивається під землею. Регулярний огляд кореневої системи при пересадці або вибірковій перевірці є критично важливим для моніторингу.

Ключ до успішного контролю — це профілактика через використання здорового садивного матеріалу. Сертифіковані саджанці повинні пройти перевірку на відсутність прихованої інфекції, що є найефективнішим методом захисту.

Агротехнічні заходи включають дотримання сівозміни, при якій на заражених ділянках не висаджують чутливі культури протягом щонайменше 3-5 років. Важливо уникати надмірного зволоження ґрунту, що сприяє активності бактерій.

Дезінфекція інструментів під час проведення агротехнічних робіт є обов'язковою вимогою. Використання 5% розчину формаліну або інших антисептиків після роботи з кожною рослиною значно знижує ризик поширення збудника.

Біологічний метод боротьби передбачає обробку коренів саджанців перед посадкою штамом-антагоністом Rhizobium radiobacter K84. Цей штам виробляє специфічні речовини, які пригнічують ріст патогенних популяцій бактерії.

• Ретельна дезінфекція ґрунту в теплицях та розплідниках.
• Видалення та спалювання уражених рослин разом із грудкою землі.
• Використання стійких підщеп, якщо це можливо для конкретної культури.
• Уникнення механічних пошкоджень коренів під час обробітку ґрунту.