Ксантомонас горіховий

Ксантомонас горіховий (Xanthomonas arboricola pv. juglandis, раніше відомий як Xanthomonas juglandis) — це грамнегативна паличкоподібна бактерія, що належить до родини Xanthomonadaceae. Є вузькоспеціалізованим фітопатогеном, що уражує рослини родини горіхових.

Збудник зимує в бруньках, сережках, торішніх уражених плодах та на корі гілок. Навесні бактерії активізуються і з краплями дощу або за допомогою комах-запилювачів переносяться на молоді тканини.

Мікроорганізм має здатність проникати в тканини рослини через природні отвори (продихи, сочевички) або механічні пошкодження. Усередині тканин бактерія активно розмножується в міжклітинному просторі, руйнуючи клітинні стінки.

Життєздатність бактерії зберігається в опалому листі та сухих плодах до 1-2 років, що робить їх постійним джерелом інфекції в садах. У ґрунті патоген зберігається гірше, тому основна увага приділяється санітарному стану крони.

Для ідентифікації в лабораторних умовах проводять виділення культури на селективні середовища, де утворюються характерні жовті колонії, що продукують ксантомонадин — пігмент, який зумовлює назву роду.

Основною культурою, схильною до цього захворювання, є волоський горіх (Juglans regia). Інфекція уражує всі надземні органи дерева: листя, плоди, суцвіття, однорічні пагони та бруньки.

Найнебезпечнішим є ураження плодів у ранній стадії розвитку. При ранньому зараженні плоди чорніють, засихають і масово опадають, що призводить до втрати до 70-90% врожаю в епіфітотійні роки.

Листя вкривається некротичними плямами, що знижує загальну фотосинтезуючу поверхню дерева та послаблює його імунітет перед зимовим періодом.

Пагони поточного року, уражені ксантомонасом, деформуються, на них утворюються виразки, що призводить до всихання верхівок гілок і порушення нормального розвитку дерева.

У дорослих дерев ураження кори може призводити до утворення локальних некрозів, які надалі служать вхідними воротами для вторинних грибкових інфекцій.

Пік розвитку хвороби припадає на вологий і теплий весняний період під час активного росту молодих пагонів та цвітіння дерева. Бактерія вкрай залежна від наявності крапельно-рідкої вологи.

Підвищена вологість повітря та часті опади в період запилення сприяють масовому перенесенню бактерій з чоловічих сережок на жіночі квітки, що призводить до втрати зав’язей.

Літній розвиток патогена триває в періоди затяжних дощів, коли бризки води розносять інфекцію всередині крони. У суху спекотну погоду поширення ксантомонасу сповільнюється.

Восени, при настанні прохолодної та вологої погоди, патоген переміщується з листя в бруньки, де і проводить зиму. У цей період важливо стежити за станом молодих приростів.

Загальна інтенсивність епіфітотії прямо корелює з погодними умовами: найбільш згубним є поєднання високої вологості з температурою повітря в діапазоні 20–28°C.

На листі з'являються дрібні, кутасті, темні плями, часто оточені жовтуватою облямівкою. З часом плями зливаються, листок чорніє і передчасно опадає.

На плодах утворюються невеликі чорні плями з маслянистим блиском. При глибокому ураженні некроз доходить до ядра, яке чорніє, вкривається слизом і набуває неприємного запаху.

На молодих пагонах спостерігаються видовжені темні виразки, які часто призводять до викривлення гілок. У місцях виразок може спостерігатися виділення камеді.

На суцвіттях (сережках) хвороба проявляється у вигляді почорніння окремих частин, що перешкоджає нормальному пиленню та запиленню жіночих квіток.

У специфічних випадках в умовах високої вологості на поверхні плям можна помітити бактеріальний ексудат у вигляді жовтуватого нальоту, який пізніше засихає у вигляді блискучої плівки.

Найважливішим методом є агротехнічний контроль: своєчасна обрізка та знищення уражених пагонів, збір та спалювання опалого листя і муміфікованих плодів.

Використання стійких до бактеріозу сортів горіха є найнадійнішим способом запобігання втратам врожаю, оскільки хімічна боротьба ускладнена.

Профілактичні обробки мідьвмісними препаратами (бордоська рідина, оксихлорид міді) у період спокою та на початку вегетації дозволяють знизити інфекційний фон.

• Обприскування до початку розпускання бруньок.
• Повторні обробки в період цвітіння при загрозі частих опадів.
• Застосування антибіотиків (у країнах, де це дозволено законодавством).
• Дотримання оптимальної густоти посадки для провітрювання крони.

Важливо проводити дезінфекцію садового інструменту після роботи з ураженими деревами, щоб запобігти механічному перенесенню бактерій по саду.