Ацидоворакс цитруллі

Збудник Acidovorax citrulli є грамнегативною рухливою бактерією родини Comamonadaceae, що спеціалізується на ураженні культур родини Гарбузові.

Цей фітопатоген здатен тривалий час зберігатися у насінні, ґрунті та на рештках рослин, що ускладнює боротьбу з ним протягом вегетаційного періоду.

Для ідентифікації об'єкта використовують молекулярні методи діагностики, зокрема ПЦР, оскільки візуальні симптоми часто плутають з іншими бактеріозами.

Бактерія поширюється за допомогою крапель води під час дощу, поливу, а також при контакті інфікованих поверхонь з неураженими рослинами.

Даний вид визнаний карантинним в багатьох країнах, оскільки його поширення загрожує промисловому вирощуванню кавунів та динь.

Основними культурами-господарями є кавун, диня, огірок, гарбуз та кабачок, причому найвищу чутливість виявляють посіви кавуна.

Інфекція вражає всі органи рослин: від проростків до дорослих плодів, що призводить до значних економічних збитків для фермерських господарств.

Ураження плодів робить їх нетоварними: на поверхні з'являються плями, що швидко перетворюються на глибокі виразки та вогнища гниття.

Заражена розсада часто не виживає, що призводить до зрідженості посівів та необхідності проведення повторного посіву на великих площах.

Бактеріоз може вражати дикорослі представники гарбузових, які слугують резерваторами інфекції протягом усього року.

Первинне зараження часто відбувається через інфіковане насіння на стадії проростання, особливо при підвищених температурах ґрунту.

Для активного розвитку бактерії необхідні умови високої вологості повітря (понад 85%) та температури в діапазоні +25…+30°C.

У періоди сильних опадів бактерія активно переноситься вітром та бризками води, заражаючи здорові частини рослин через продихи.

В осінній період, після зниження температури, активність збудника падає, але він переходить у стан виживання на рослинних рештках у ґрунті.

Міжсезонне виживання бактерії на поверхні насіння є головним чинником розповсюдження інфекції між регіонами та країнами.

Першими ознаками є дрібні водянисті плями на листках, які з часом стають кутастими та набувають бурого кольору через некротизацію тканин.

На стеблах з’являються тріщини, через які виділяється бактеріальна слиз, що згодом підсихає, утворюючи характерний наліт.

Плоди уражуються плямами, що швидко поглиблюються, викликаючи розм’якшення тканин та розвиток вторинних гнильних процесів.

У разі системного зараження рослини швидко в'януть, навіть за умови достатнього поливу, оскільки бактерії закупорюють судини.

• Водянисті плями на сім'ядолях.
• Відмирання верхівкових пагонів.
• Наявність бактеріального ексудату на плодах.

Основним заходом є використання здорового, сертифікованого насіння, яке пройшло лабораторну перевірку на наявність патогена.

Необхідно дотримуватися сівозміни, виключаючи повернення гарбузових на поле протягом мінімум 3–4 років, а також ретельно знищувати післяжнивні рештки.

Важливо забезпечити правильний режим поливу, уникаючи дощування та перезволоження, що створює сприятливі умови для поширення бактерій.

Дезінфекція інвентарю, тари та тепличних конструкцій спеціальними розчинами є обов'язковою для запобігання перенесенню збудника.

Хімічні засоби, зокрема мідьвмісні препарати, мають лише превентивну дію та ефективні для стримування розповсюдження на початкових етапах.