Псевдомонас мигдалевий

Цей фітопатоген є вузькоспеціалізованим організмом, який вражає переважно представників родини Розові, зокрема культури, що вирощуються в промислових садах.

Бактерія має здатність до утворення специфічних сполук, що дозволяють їй успішно долати захисні бар'єри рослин та колонізувати їхні тканини.

У лабораторних умовах ідентифікація проводиться шляхом виділення чистої культури на селективних середовищах та подальшого генетичного тестування.

Здатність бактерії до виживання в ґрунті та на рештках рослин робить її складним об'єктом для фітосанітарного контролю.

Головними культурами, які страждають від цього патогену, є мигдаль, персик, нектарин та абрикос.

Ураження піддаються як скелетні гілки, так і молоді пагони, листя, квіти та плоди, що значно знижує загальний імунітет рослини.

Внаслідок життєдіяльності бактерій відбувається руйнування провідних шляхів рослини, що порушує процеси транспортування поживних речовин.

Економічна шкода проявляється у передчасному скиданні плодів, зниженні їх товарного вигляду та ризику втрати цілих дерев у саду.

Пошкоджені тканини стають відкритими воротами для інших патогенів, що призводить до комплексного захворювання дерева.

Розвиток захворювання активується в умовах високої вологості, зокрема під час затяжних дощів у весняний період.

Патоген поширюється за допомогою крапель дощу, вітру, а також через брудний садовий інструмент під час проведення щеплення або обрізки.

Інфікування найчастіше відбувається навесні, коли рослина виходить зі стану спокою і її тканини стають найбільш вразливими.

Взимку бактерія зберігається в межах уражених ділянок кори, чекаючи сприятливих умов для подальшого розмноження.

Сезонна динаміка розвитку хвороби тісно пов'язана з циклом росту дерева, при цьому патоген накопичує масу в тканинах протягом усього вегетаційного періоду.

Однією з найбільш виражених ознак є утворення виразок на гілках, з яких часто виділяється камедь.

• Потемніння та відмирання окремих ділянок кори.
• Плямистість на листі з темними краями.
• В’янення цілих гілок через блокування судин.
• Деформація плодів та поява на них виразок.
• Поява тріщин на корі, що з часом перетворюються на глибокі рани.

При прогресуванні хвороби гілки стають крихкими, а дерево швидко втрачає листяний покрив у місцях найбільшого ураження.

На поперечному зрізі гілки видно потемніння деревини, що свідчить про глибоке проникнення бактеріальної інфекції.

Ранні симптоми часто нагадують пошкодження від заморозків, тому для точності необхідно звертати увагу на наявність виділень камеді.

Система захисту саду від псевдомонасу має бути спрямована на профілактику та видалення джерел інфекції.

Ретельна санітарна обрізка з видаленням усіх уражених частин дерева є обов'язковим заходом для зупинки поширення патогену.

Важливо забезпечити дезінфекцію інструментів після кожного дерева, щоб запобігти переносу бактерій механічним шляхом.

Використання фунгіцидів на основі міді під час періоду спокою допомагає суттєво зменшити інфекційне навантаження в саду.

Агротехнічні заходи мають бути спрямовані на створення умов для швидкого підсихання листя та кори, що ускладнює умови для розвитку бактерій.