Ризобіум малиновий
Rhizobium rubi
Ризобіум малиновий (латинською Rhizobium rubi, раніше відомий як Agrobacterium rubi) — це грамотрицательна бактерія, що належить до родини Rhizobiaceae. Цей фітопатоген володіє здатністю до генетичної трансформації клітин рослини, що призводить до неконтрольованого поділу тканин.
Вміст розділу
Ризобіум малиновий
Збудник мешкає переважно у ґрунті, де зберігається у вигляді вільноживучих колоній або в залишках кореневої системи. Для успішного інфікування бактерії необхідно отримати доступ до внутрішніх тканин рослини через мікротравми на коренях чи кореневій шийці.
Життєвий цикл бактерії складається з перебування в ризосфері та паразитичного етапу. Проникаючи в рослину, Rhizobium rubi вбудовує плазміду в геном господаря, після чого рослина починає активно синтезувати поживні речовини для живлення бактерій, утворюючи специфічні нарости.
Поширення патогена відбувається здебільшого через заражені саджанці, які вирощуються в інфікованому ґрунті. Також бактерія може переноситися разом із краплями води під час дощів або поливу, та за допомогою необробленого інструменту.
Оптимальними умовами для розвитку є помірно теплі температури ґрунту та висока вологість. Найбільш інтенсивно хвороба поширюється на ділянках із нейтральною або лужною реакцією ґрунтового розчину, де активність бактерій значно зростає.
Хвороба вражає переважно малину та ожину, викликаючи захворювання, відоме як бактеріальний рак коренів. Цей патоген є серйозною загрозою як для фермерських господарств, так і для індивідуальних садових ділянок.
Шкідливість виявляється у формуванні пухлин, які порушують нормальне переміщення води та поживних речовин від коренів до стебел. Рослина починає страждати від дефіциту мінералів навіть при достатньому догляді.
Уражені кущі малині виглядають пригніченими, їх листя передчасно жовтіє, а пагони стають кволими. Це негативно позначається на загальному розвитку культури та її здатності протистояти іншим хворобам і шкідникам.
Врожайність різко падає, ягоди стають дрібними, мають слабкий смак та втрачають ринкову привабливість. Це призводить до значних економічних збитків для виробників ягідної продукції.
У разі сильного інфікування коренева система повністю руйнується, що призводить до загибелі куща. Втрата плантації вимагає повного видалення рослин та тривалої перерви у вирощуванні культури на цьому місці.
Головним симптомом зараження є поява специфічних пухлин на коренях та основі пагонів. На початкових етапах ці нарости м'які, мають світлий відтінок і виглядають як невеликі здуття на тканинах кореня.
Згодом пухлини тверднуть, набувають темного забарвлення, часто стають темно-коричневими або чорними через відмирання зовнішніх тканин. Вони можуть досягати значних розмірів, перешкоджаючи нормальному функціонуванню кореневої системи.
Рослина демонструє виразні ознаки хлорозу, відстає у рості, пагони розвиваються слабкими. Кущі виглядають "втомленими", їх плодоношення значно знижується протягом усього сезону вегетації.
При огляді кореневої системи виявляються численні осередки розростання тканин. Це візуально відрізняє бактеріальний рак від інших хвороб, які вражають лише надземну частину рослини.
Відсутність розвитку дрібних всмоктувальних корінців також свідчить про ураження ризобіумом. Рослина втрачає здатність до нормального живлення, що робить її вкрай вразливою до посухи.
Основою контролю є використання якісного посадкового матеріалу, який гарантовано пройшов фітосанітарний контроль. Купівля саджанців у перевірених розплідниках мінімізує ризик занесення патогена на нові ділянки.
Заражені рослини підлягають негайному видаленню з корінням і частиною ґрунту. Місце, де знаходився хворий кущ, необхідно обробити дезінфікуючими засобами для запобігання поширенню інфекції.
Дотримання сівозміни — критично важливий аспект. Не рекомендується висаджувати малину на місцях, де раніше були виявлені ознаки бактеріального раку, протягом щонайменше 5 років, оскільки бактерія довго зберігається у ґрунті.
Інструменти, які контактували із зараженими кущами, мають бути ретельно продезінфіковані. Використання спиртових розчинів або хлорвмісних препаратів є обов'язковим після кожного випадку обрізки хворої ділянки.
Дбайливий догляд, спрямований на мінімізацію пошкоджень коренів при обробці ґрунту, значно знижує ймовірність проникнення бактерій. Захист від шкідників, що пошкоджують кореневу систему, також є частиною комплексної стратегії захисту.