Ратайibacter tritici

Rathayibacter tritici — це грампозитивна коринеформна бактерія, що належить до родини Microbacteriaceae. Цей фітопатоген є специфічним збудником небезпечного захворювання злакових культур — жовтої слизової гнилі пшениці.

Патоген має тісний біологічний зв'язок з пшеничною нематодою Anguina tritici, яка діє як переносник бактерій. Бактерії локалізуються на поверхні або всередині тіла личинок нематод, що дозволяє їм проникати в рослину-господаря.

Цей мікроорганізм не утворює спор, але виявляє надзвичайну стійкість у зовнішньому середовищі завдяки захисту всередині галів нематод. У такому стані він може зберігатися в ґрунті або зерносховищах кілька років.

Бактерії мають паличкоподібну форму та здатність до колонізації тканин судинної системи рослин. Виділення патогена проводиться в лабораторних умовах на спеціалізованих живильних середовищах.

Молекулярно-генетичні методи діагностики дозволяють швидко та точно ідентифікувати наявність Rathayibacter tritici у зразках зерна, що є важливим для карантинного контролю.

Основним господарем патогену є м'яка та тверда пшениця, проте спостерігаються випадки ураження інших зернових культур, таких як жито. Хвороба суттєво знижує врожайність та якість зерна.

Ураження колосових призводить до появи деформованих, вкорочених та скручених колосків. Внутрішні органи колоса заміщуються липкою бактеріальною масою, що робить неможливим формування повноцінного зерна.

Зараження посіви характеризуються низькою масою тисячі зерен та високим рівнем пустоколосиці. Це спричиняє прямі економічні втрати для фермерських господарств.

Патоген виснажує рослину, порушуючи обмінні процеси, що призводить до загального пригнічення росту. У разі масового розвитку інфекції на полі втрати врожаю можуть сягати критичних показників.

Наявність бактеріозу знижує сортові та посівні якості пшениці, роблячи насіннєвий матеріал непридатним для використання без глибокого очищення.

Розвиток захворювання тісно пов'язаний із фенологічними фазами пшениці та життєвим циклом нематоди-переносника. Зараження зазвичай відбувається під час проростання насіння в ґрунті.

Найбільша активність патогена спостерігається в період від виходу рослини в трубку до фази колосіння. Бактерії поширюються по судинах рослини разом із личинками нематод.

Оптимальними умовами для поширення інфекції є волога та помірно тепла погода. Висока вологість сприяє виходу бактерій з галів та їх активному розмноженню в тканинах рослин.

Після збирання врожаю збудник переходить у стан анабіозу всередині висохлих галів, які потрапляють у ґрунт або залишаються з урожаєм. У такому стані він очікує наступного сезону посіву.

При постійному вирощуванні пшениці на одному й тому самому полі інфекційний фон поступово зростає, що підвищує ризики масштабних спалахів захворювання.

Головною ознакою зараження є наявність жовтого або оранжевого ексудату на колоссях, який склеює лусочки. Після висихання цей ексудат утворює щільну блискучу плівку.

Рослини, уражені бактеріозом, мають вигляд пригнічених, часто з жовтуватим забарвленням листя. Спостерігається характерне викривлення стебла та деформація колосового стрижня.

При огляді розрізаного колоса замість здорового зерна виявляються тверді гали, заповнені бактеріальним слизом. Це основний діагностичний маркер ураження.

За сильного зараження спостерігається неприємний, специфічний запах від полів, особливо у ранкові години або при підвищеній вологості повітря.

Візуально пошкоджені колосові мають менші розміри порівняно зі здоровими, що дозволяє виявляти осередки інфекції під час обходу полів.

Основним заходом боротьби є використання чистого, сертифікованого насіннєвого матеріалу, вільного від галів нематод. Очищення насіння на сучасних калібрувальних лініях є високоефективним.

Сівозміна відіграє вирішальну роль у зниженні чисельності переносника. Необхідно дотримуватися перерви у вирощуванні зернових на заражених полях протягом 2–3 років.

Агротехнічні заходи, такі як своєчасна оранка з оборотом пласта та боротьба з падалицею зернових, сприяють знищенню середовища проживання нематод.

Хімічний контроль ускладнений, оскільки бактерії захищені галами. Проте протруювання насіння та обробка посівів препаратами міді можуть частково знизити тиск інфекції.

Карантинні перевірки насіння перед сівбою та моніторинг посівів на наявність ознак захворювання дозволяють локалізувати поширення патогена на ранніх стадіях.