Псевдомонас савастані

Pseudomonas savastanoi — це грамнегативна аеробна паличкоподібна бактерія, що належить до родини Pseudomonadaceae. Вона є активним фітопатогеном, здатним синтезувати гормони росту.

Цей мікроорганізм виробляє фітогормони, такі як індоліл-оцтова кислота, що стимулюють гіперплазію тканин рослини, формуючи специфічні пухлини або гали.

Бактерія має здатність до пересування за допомогою джгутиків, що дозволяє їй переміщуватися у краплях вологи та активно інфікувати пошкоджені тканини господаря.

Збереження популяції патогена відбувається у тканинах рослин, на опалому листі та безпосередньо у ґрунті, де він може виживати тривалий період.

Виявлення збудника в агрономічній практиці потребує використання бактеріологічних методів посіву на поживні середовища або проведення молекулярно-генетичної ідентифікації.

Найбільшої шкоди цей збудник завдає оливковим насадженням, спричиняючи захворювання, відоме як оливковий туберкульоз або бактеріальний рак.

Окрім маслин, патоген може вражати декоративні культури, зокрема олеандр, ясень, сирень, що робить його небезпечним для міських паркових зон та розплідників.

Пошкодження виникають у місцях механічних ран, що з'являються під час збору врожаю, обрізки, або внаслідок пошкоджень морозними тріщинами чи градом.

Інфекція порушує провідну систему рослини, що веде до дефіциту поживних речовин, передчасного старіння дерева та зниження його продуктивності.

У разі інтенсивного ураження спостерігається висихання цілих гілок та навіть загибель молодих рослин, що завдає суттєвих економічних збитків господарствам.

Критичним фактором для поширення бактерії є волога погода. Краплі дощу змивають бактерії з наростів і переносять їх на здорові частини дерева або сусідні рослини.

Найбільша активність патогена спостерігається протягом весняного та осіннього періодів, коли середня добова температура становить 15–25°C.

Взимку активність бактерії загальмовується, вона перебуває в стані анабіозу всередині галів, захищена від зовнішніх кліматичних впливів структурою пухлини.

Вітер також сприяє поширенню інфекції, переносячи дрібні краплі бактеріального екссудату, що виділяється з поверхні наростів під час вологої погоди.

Літня спека та сухість обмежують поширення патогена, проте не знищують інфекцію, яка продовжує розвиватися всередині захищених тканин рослини.

Основним симптомом є утворення на поверхні гілок, штамбів та черешків листків вузлуватих наростів, які називають туберкулами або раковими пухлинами.

Молоді нарости мають світлий колір і м'яку консистенцію, але з часом вони темнішають, стають твердими, вкриваються глибокими тріщинами та пробковіють.

На зрізі уражена тканина має неоднорідну структуру з ознаками некрозу та вторинного розкладання, часто супроводжується специфічним неприємним запахом.

• Деформація пагонів та порушення росту.
• Пожовтіння та передчасне опадання листкового апарату.
• Зменшення кількості та якості врожаю плодів.
• Поява відкритих виразок на місцях механічних пошкоджень.

У запущених випадках дерева виглядають сильно ослабленими, крона стає розрідженою, що робить рослину вразливою до інших хвороб та шкідників.

Головний метод боротьби — профілактика, що включає використання лише здорового садивного матеріалу та суворе дотримання правил гігієни під час догляду.

Обов'язковим є регулярна дезінфекція секаторів, пилок та іншого інструментарію розчинами фунгіцидів або хлорвмісними препаратами після кожного окремого дерева.

Уражені гілки необхідно своєчасно видаляти та знищувати (спалювати), не допускаючи їх накопичення у саду, де вони слугують джерелом інфекції.

Обрізку слід планувати на сухий період, уникаючи дощових днів, щоб мінімізувати ризик проникнення бактерій у відкриті рани рослин.

Застосування мідьвмісних препаратів після збору врожаю або після сильних вітрів допомагає знизити бактеріальний тиск у насадженнях та запобігти масовому зараженню.