Псевдомонас цикорію

Патоген має надзвичайно широку спеціалізацію, вражаючи як овочеві, так і декоративні культури. Його поширення в агроценозах відбувається через воду, заражений ґрунт, насіння та сільськогосподарський інструмент.

Для точної ідентифікації виду спеціалісти використовують мікробіологічні посіви на селективні середовища та біохімічні тести, що дозволяють відрізнити даний вид від інших псевдомонад, які мешкають на поверхні рослин.

Особливістю біології Pseudomonas cichorii є її здатність виживати в епіфітній формі на листках здорових рослин, очікуючи на сприятливі умови для проникнення всередину тканин через природні отвори або рани.

Вивчення циклу розвитку показує, що бактерія здатна тривалий час зберігатися в рослинних рештках та ґрунті, що робить її важкодоступною для повної ерадикації на заражених ділянках.

Бактерія викликає серйозні захворювання багатьох сільськогосподарських культур, зокрема салату, цикорію, селери, томатів та декоративних хризантем. Шкодочинність проявляється у швидкому некрозі тканин, що робить продукцію товарно непридатною.

Ураження листя призводить до появи плям, які спочатку мають водянистий характер, а потім швидко розростаються і темніють. Це особливо критично для культур, де важливою є естетична та санітарна якість листя.

Окрім листя, патоген здатний інфікувати стебла та черешки, викликаючи судинні некрози. Це порушує транспорт води та поживних речовин, призводячи до передчасного в'янення цілих органів або навіть загибелі рослини.

У закритому ґрунті при густих посадках бактеріальна інфекція може поширюватися блискавично, знищуючи цілі грядки розсади за лічені дні, якщо не вжито термінових заходів для стримування поширення.

Економічні втрати зумовлені не лише прямою загибеллю рослин, але й значними витратами на додаткові обробки фунгіцидами та бактерицидами, а також зниженням ціни на продукцію через її пошкоджений вигляд.

Найбільш активний розвиток Pseudomonas cichorii спостерігається при температурі повітря від +20°C до +28°C та високій вологості. Дощі та ранкові роси є основними факторами, що сприяють спалахам хвороби.

В умовах теплиць дощування (полив методом зрошення зверху) є основним чинником поширення інфекції, оскільки краплі води розносять бактерії на значні відстані від джерела ураження.

Протягом вегетаційного сезону ризик зараження залишається високим, але найбільшу небезпеку він становить у періоди, коли рослини швидко нарощують вегетативну масу і стають більш вразливими до мікротравм.

Осінні періоди з частими туманами та зниженням нічних температур створюють ідеальний мікроклімат для колонізації патогеном нових ділянок рослин, що готуються до збору врожаю.

Виживання бактерії взимку забезпечується за рахунок перебування у кореневих рештках або на бур'янах, які стають джерелом первинного зараження навесні, коли температура ґрунту стає достатньою для проростання.

Характерним симптомом є поява дрібних плям, що виглядають як «просочені водою», які згодом стають коричневими або чорними. Часто навколо некротичних плям спостерігається хлоротичне кільце.

У вологу погоду на плямах можна помітити виділення бактеріального ексудату. Це в'язка рідина, яка при висиханні перетворюється на плівку, що містить мільйони життєздатних клітин бактерій, готових до поширення.

При ураженні цілих листків спостерігається їх деформація, висихання та опадання. У випадку з салатом це призводить до повної втрати товарного вигляду головки, що унеможливлює її реалізацію.

На стеблах бактеріоз проявляється у вигляді темно-коричневих смуг, що можуть заглиблюватися в тканини, перетворюючись на виразки, які стають воротами для вторинних інфекцій, таких як грибкові гнилі.

У хризантем спостерігається характерне в'янення квіток та утворення некрозів на пелюстках, що призводить до втрати декоративних властивостей і швидкого гниття зрізаних квітів у вазах.

Головним заходом контролю є дотримання агротехнічних норм, включаючи сівозміну та ретельне видалення всіх рослинних залишків після збирання врожаю, де бактерія може зимувати.

Використання якісного, вільного від патогенів насіннєвого матеріалу та оздоровленої розсади є базовою вимогою для запобігання занесенню інфекції в теплиці та на поля.

Для поливу слід використовувати краплинні системи, що мінімізують намокання листків. Це зменшує можливість переміщення бактерій краплями води і знижує вологість навколо рослини.

Необхідно проводити своєчасну боротьбу з бур'янами, які можуть виступати резерваторами патогену, а також дезінфікувати інструменти, якими проводиться догляд за посівами.

Хімічні заходи включають застосування препаратів міді та інших дозволених бактерицидів, які створюють захисний бар'єр на поверхні рослин, перешкоджаючи проникненню бактерій у тканини.