Осінній сорт виведений у Далекосхідному науково-дослідному інституті сільського господарства А. В. Болоняєвим від схрещування Ранетки пурпурової з великоплідним сортом Царський шип. Сорт виділено в еліту в 1947 році, а з 1950 року почалося планове розмноження плодово-ягідними питомниками Далекого Сходу. Районований по Далекосхідному регіону. Сорт отримав поширення у Приморському та Хабаровському краях, частково в південних районах Амурської, Сахалінської та Єврейської автономної областей. У колективних і присадибних садах у північних районах розлучається у формі сланця з легким укриттям на зиму.
Дерево слаборосле, крона — широкоовальна, майже округла. Основні гілки численні, відходять від стовбура під великим кутом. Кора на старій деревині світло-сіра, на молодій (двох-трирічній) — коричнева.
Пагони середньої товщини, зазвичай довгі, трохи зігнуті, коричневого кольору, на кінцях слабо опушені. Ростові бруньки плоскоконічні, притиснуті, плодові — округло-загострені. Листки на однорічних пагонах великі, видовжено-овальні. Листкова пластинка шкіряста. Верхня її частина темно-зелена, нижня — світло-зелена, на жилках — слабо опушена. Черешок листа середньої довжини і товщини, слабо опушений. Прилистки великі.
Квітки середньої величини, блюдцеподібні, пелюстки овальні, білі, блюдце неглибоке, колонка тичинок розташована нижче пиляків.
Плід (рис.) дрібний, середня маса — 32 г, максимальна — 45 г, плоско-округлий, до вершини — випукло-закруглений. Основне забарвлення плоду — світло-жовте, покривне — суцільне, темно-червоне, займає більшу частину плоду. Воронка правильної форми, вузька або середньої ширини, неглибока, темноокрашена, слабо або сильно оржавлена. Плодоніжка тонка, середньої довжини (1,9 см), коричнева. Верхня основа плоду блюдцеподібна, дуже дрібна, пласка, слабобугриста, чашечка середньої величини, закрита. Сердечко правильної форми, ширококонічне, при повному дозріванні воно різко відмежоване від решти м'якоті червонуватою прожилкою. Насіннєві камери невелика, еліпсовидної форми, закриті. Насіння середньої величини або дрібне, коричневе.
М'якоть жовтувато-кремова, дрібнозерниста, приємна на смак. За смаковими якостями цілком задовільний столовий яблуко. Хімічний склад плодів: цукри — від 9,8 до 15,3%, кислоти — від 0,72% до 1,33%, пектинові речовини — від 0,21 до 0,4%, дубильні речовини — від 0,3% до 0,5%, аскорбінова кислота — до 17 мг/100г.
Дозрівають плоди 10-15 вересня. Зберігаються до середини листопада. Споживчий період 60-70 днів.
Плоди придатні для вживання у свіжому вигляді та для технічної переробки на повидло, соки, для мочки, приготування столового вина.
Найкращі запилювачі — Ефремовське, Налив амурський, Авангард.
В плодоношення вступає на третій-четвертий рік після щеплення. Товарний урожай з п'ятирічного віку (52,5 ц/га), масове плодоношення з 8 до 12-15 років. Урожай у цей період досягає 30-40 кг з дерева (150-200 ц/га). Плодоношення регулярне без прояву періодичності. Але до 15 років через сильне пошкодження опіками дерево відмирає частинами крони або все дерево.
Зимостійкість і опікостійкість дерев на високих положеннях цілком задовільна. В долинах дерева досить часто підмерзають.
Переваги сорту: достатня зимостійкість, широкий ареал поширення, скороплідність і висока врожайність без періодичності плодоношення, придатність до споживання у свіжому вигляді та для технічної переробки.
Недоліки сорту: дрібноплідність і посередній смак, осипання плодів в період мусонних дощів, недовговічність дерев через ураження сонячними опіками.
