Місцевий, старовинний цінний сорт Поволжя народної селекції. Вважається одним з представників сортотипу клонів Анісу. Сорт районізовано в Північно-Західній, Центральній, Волго-Вятській, Середньоволзькій та Уральській зонах Росії. Загальна характеристика Анисів наведена при описі Анісу червоного. С. І. Ісаєв припускає, що Аніс смугастий у культуру ввійшов раніше, ніж Аніс червоний, оскільки в старих поволзьких садах частіше зустрічається Аніс смугастий, який поширений на захід і північ від Волги.
Дерева сильнорослі, такі ж, як у Анісу червоного, з густою кроною (в молодому віці мають обернено-конусоподібну або навіть метловидну крону). Основні скелетні гілки колінчасті, середньої товщини, коричневі, з хвилястою, шорсткою корою. Плодоношення зосереджене на прутиках і кільчатках.
Пагони досить прямі, іноді спостерігається слабка вигнутість і колінчастість, темно-коричневі, з червонуватим відтінком і короткими міжвузлями, голі або слабо опушені, з дрібними, нечисленними, округлими, шорсткими чечевичками.
Листя в загальній масі середньої величини, поєднуються з невеликою кількістю дрібного листя, вони трохи крупніші, ніж у Анісу червоного, середньої ширини. Мають майже округлу і округло-яйцеподібну форму, темно-зеленого кольору. Зморшкуваті, шкірясті, злегка блискучі, зі слабким і середньо-повстяним опушенням. Листкова пластинка помітно вигнута лише в основі, кілька складена по головній жилці, з нерівностями в середній частині, серед яких вирізняються характерні, округлі заглибини, діаметром з горошину. Краї листа нерівні, дрібно зазубрені, городчасті. Основа листа округла, округла верхівка завершується коротким, плавно звуженим кінчиком. Черешок листа короткий, рідко досягає середньої довжини. Листкова пластинка розташована під прямим кутом відносно стебла. Прилистки нитчасті, невеликі або відсутні.
Квітки великі з досить великими пелюстками білого кольору з жовтувато-зеленим відтінком, чашоподібної форми. Колонка маточки середньої величини, слабо опушена нижче розгалуження і дуже сильно в розгалуженні. Столбики голі. Рильця розташовані трохи вище і на рівні пиляків.
Плід за величиною середній або дещо менший, відносно одномірний. У масі плоди трохи більші, ніж у Анісу червоного. За формою вони досить сильно сплющені, округлі або слабоконічні до чашечки, з рівним рельєфом або ледь помітними, широкими, округлими ребрами. Шкірка гладка. Основне забарвлення світло-зелене. На половині або більшій частині поверхні плоду крапчасто-смугастий рум'янець по рожевому фону, неяскравий, під інтенсивним, сизуватим, восковим нальотом на шкірці. Плодоніжка коротка, середньої товщини, не виходить за межі воронки. Воронка досить вузька, глибока, але частіше, середньої ширини та глибини, з гладкою шкіркою, яка іноді має слабку, ніжну оржавленість, що не виходить за межі поглиблення. Чашечка закрита, іноді напіввідкрита, блюдце досить дрібне, вузьке, з крутими краями, майже без складок або зі слабовираженими складками. Підчашочна трубка конічна або циліндрична, середньої ширини та глибини. Осьова порожнина мала або зовсім не виражена. Сердечко маленьке. Насіннєві камери зазвичай злегка відкриті. Насіннєве гніздо розташоване в центрі плоду або трохи наближене до його вершини.
М'якоть біла, зеленувата, дрібнозерниста, соковита, кисло-солодка з своєрідним, анісовим ароматом. Зрілі плоди зазвичай запашні, тому сорт на ринку набув великої популярності. За хімічним складом плоди Анісу смугастого близькі до Анісу червоного: сухих речовин в середньому — 15,1% (максимально — 17,4%), цукрів — 11,2 (11,6), титрованих кислот — 0,65% (0,74%) на сиру вагу, аскорбінової кислоти — 6,5 мг/100г (7,8), відношення цукру до кислоти — 17,7 (21,1).
Плоди в центральних і північно-західних областях, а також у середній та верхній частині Поволжя — зимового терміну споживання, в середній частині Нижнього Поволжя — осіннього, а на півдні Нижнього Поволжя — літнього.
Плоди дозрівають трохи пізніше Анісу червоного і зберігаються довше. У Нижньому Поволжі у Волгоградській області збір плодів проводять у першій половині серпня, і плоди зберігаються лише 1,5-2 місяці. Транспортабельність сорту висока. Товарність плодів відносно висока.
Плоди споживаються в свіжому вигляді, а також для мочіння, сушіння, виноробства та яблучного тесту.
Сорт самобезплідний, найкращими запилювачами для нього є: Яндиковське, Липневе Черненка, Бельфлер-китайка і Боровинка.
Дерева вступають у плодоношення на 5-6 рік після посадки, приносять високий товарний урожай. Продуктивність сорту дуже висока, наростає поступово і до 20-25 років досягає 250-300 кг з дерева. За врожайністю цей сорт вище Анісу червоного. За даними С. П. Кедріна (Самарська дослідницька станція садівництва), Аніс смугастий виявився найврожайнішим із усіх поволзьких сортів. При дуже високих врожаях спостерігається періодичність плодоношення.
Дерева у сприятливих умовах досягають віку 100 років і більше. Це є підтвердженням екологічної стійкості сорту в умовах Поволжя.
Дерева витривалі та невибагливі до ґрунтів.
Сорт відрізняється дуже високою зимо-, посухо- і жаростійкістю, а також високою стійкістю до чорного раку і середньою стійкістю до парші та борошнистої роси.
Переваги сорту: висока зимо- та посухостійкість, висока врожайність і довговічність, а загалом, широка екологічна пристосованість сорту до умов середовища; цінується за приємний смак і своєрідний анісовий аромат.
Недоліки сорту: невеликий розмір плодів і відносно короткий термін зберігання їх в умовах Низов'я Волги.
Аніс сірий виявився цінною вихідною формою при створенні нових зимостійких сортів. З його участю отримано сорти Зірочка (Пепінка литовська х Аніс сірий) селекції ВНДІС ім. І.В. Мічуріна та Донька Вагнера (Аніс сірий х Вагнер) селекції МДУ ім. М.В. Ломоносова.
