Позднезимний сорт отримано на Красноярській дослідній станції плодівництва Н. М. Тихоновим, А. С. Толмачовою від схрещування Боровинки з ранеткою Хатанга — 3499 (Сибірська яблуня х Коробовка).
Сорт районізовано по Східно-Сибірському регіону. Розводять його також садівники в Кемеровській, Новосибірській, Омській, Тюменській областях. Особливо добре сорт вдається в лісостеповій підзоні півдня Красноярського краю, в Шушенському районі, на правобережжі міста Красноярська.
Дерево середньоросле. Крона середньої густоти та облиственості, округла. Кора гладка, коричнева. Плодоносить на простих і складних кільчатках, плодових прутиках.
Пагони середні, прямі, округлі в перерізі, червоно-бурі, опушені. Чечевички мало, дрібні, ледь помітні. Бруньки притиснуті, середні, конічні, гладкі. Листки дрібні, яйцевидні, довгозагострені, з пилчасто-городчастими краями, темно-зелені, із сизуватим відтінком, опушені. Пластинка листа злегка увігнута. Черешок короткий, тонкий, опушений. Прилистки середні, ланцетовидні. Квіткові бруньки малі, видовжені, опушені.
Цвітіння велике, мелкочашевидне, біле, ароматне. Пелюстки обернено-яйцеподібні, заходять одна на одну. Колонка пестиків середня. Опушення слабке. Рильця розташовані на одному рівні з пиляками.
Плоди середньої масою 20-30 г, найбільшої — 35 г. Форма округла, злегка звужується до чашечки. Шкірка гладка, масляниста, блискуча, з нальотом. Забарвлення зеленувато-жовте, покривна по більшій частині плоду розмито-смугасте, рожево-червоне, в зберіганні світло-жовте. Плодоніжка частіше коротка, тонка, пряма, нерідко косопоставлена. Воронка дрібна, вузька, гостроконічна, без оржавленості. Чашечка закрита, рідко напіввідкрита. Блюдце середнє, широке, злегка борознисте. Підчашечна трубка коротка, вузька, воронкоподібна. Осьова порожнина не сполучається із сім'яними камерами.
М'якоть жовтувата, щільна, колюча, соковита. Смак кисло-солодкий, з пряністю та слабким ароматом. Хімічний склад плодів: сухих речовин — 18,94%, сума цукрів — 9,9% (8,36-11,4), титрованих кислот — 0,91% (0,45-1,38), аскорбінової кислоти — 16,06 мг/100г (9,20-20,0), вітаміну Р — 125 мг/100г (106-231).
Термін збирання 1-10 вересня. Тривалість зберігання до квітня, в деякі роки до червня.
Плоди на дереві тримаються міцно. Транспортабельність плодів добра. Половина плодів першого сорту.
Плоди добрі у свіжому вигляді, чудові компоти, хороші соки та пюре.
Сорт самобезплідний. Найкращі запилювачі: Лада, Фонарик, Пепінчик красноярський, Живинка.
Сорт скороплідний і урожайний. Початок плодоношення на 4-5 рік. Середня багаторічна врожайність 57 ц/га, найбільша 123 ц/га, у сприятливій мікрозоні в радгоспі «Удачний» врожай значно вищий — 150 ц/га, найбільший 200 ц/га. Сорт спочатку плодоносить щорічно, потім через 2-3 урожайних роки — рік без врожаю.
Зимостійкість серед великоплідних напівкультурок добра. У критичну зиму 1968/69 р., коли сума від'ємних температур була -2926°, мінімальна температура -41,8°, на грунті в лютому -48,4°, загибелі рослин не було. Добре збереглися квіткові бруньки. Відновлювальна здатність висока. У 1968 р. при температурі ‑1,5°; -3,2°; -4,0° під час цвітіння збереглося 39,2%. Стійкий до парші, середньостійкий до посухи.
Переваги сорту: тривале споживання плодів у свіжому вигляді, висока якість продуктів переробки, стійкість дерева до посухи, плодів і листя — до парші.
Недоліки сорту: дрібні плоди.
