Осінній сорт виведений П. Г. Шурановим у м. Хабаровську з гібридних насіння, надісланих йому І. В. Мічуріним у 1911 році. Корнесобственні гібриди виявилися недостатньо зимостійкими і деякі з них були прищеплені в крону дикої уссурійської груші. З вступивших у плодоношення привитих гілок було виділено 5 номерів, які під колективною назвою «шуранівка» стали розводитися в присадибних садах Хабаровська. З них найбільш зимостійким виявився сорт Шуранівка № 3. По зимостійкості та врожайності близький до «лукашівкам», а за смаковими якостями та лежкості плодів перевершував їх, і після багаторічних випробувань входив у стандартний сортимент Далекого Сходу. Розводиться в садах Приморського та Хабаровського країв. Більш високоякісні за плодами, але менш зимостійкі з цієї групи сорти Шуранівка №5 та Шуранівка №2 розводяться в штамбовій формі тільки в найтеплішій південно-прибережній зоні Приморського краю і в колективних садах у формі стланця або прищеплені в крону уссурійської груші в Хабаровському краї, Єврейській автономній, Амурській та Сахалінській областях.
Дерево сильноросле, крона широкопірамідальна, скелетні гілки товсті, відходять під прямим кутом. Гілкування спочатку рідке, з віком середнє. Кора гілок гладка, темно-зеленувата, у дорослих дерев лущиться.
Пагони середньої довжини та товщини, зеленувато-коричневі з численними чечевичками. Бруньки круглі, відхилені, темно-коричневі. Листки широкояйцеподібної або овальної форми із загостренням, злегка складені, зазубреність дрібнопилчаста, майже цільнокрайна. Верхня пластинка густо-зелена, нижня світло-зелена, без опушення. Черешок листа середньої товщини та довжини, без опушення.
Плід для сортів Хабаровського краю середньої величини (середня маса 75 г, максимальна 90 г), округлої або яйцеподібної форми, одномірні, поверхня гладка. Основне забарвлення плоду суцільне жовте з легкою прозеленню, покривне — світло-бордове розмите рум'янець, займає невелику частину плоду. Поверхня вкрита численними світло-бурими дрібними підшкірними цятками. Воронка майже відсутня. Плодоніжка середньої довжини та товщини. Блюдце майже рівне, дуже дрібне, чашечка не опадає.
М'якоть біла, ніжна, соковита, кислувато-солодка зі специфічним сильним ароматом.
Плоди містять сухих речовин — 16,2%, загальних цукрів — 8,4%, титрованих кислот — 1,2%, дубильних речовин — 0,7%, пектину — 0,4%, вітаміну С — 9 мг/100г та Р — 195-200 мг/100г.
Дозрівають плоди наприкінці вересня, придатні до споживання після п'ятиденної лежки. Зберігаються у свіжому вигляді до 40 днів. Прикріплення плодів міцне, при сильних дощах з вітром плоди мало опадають.
Дерева вступають у плодоношення на 3-4 рік життя привоя. Плодоношення щорічне, але рясне — через рік. У плодово-ягідному розсаднику ім. Лукашова за 12 років обліку отримано 12 урожаїв, в цілому 375 кг плодів з дерева, при максимальному — 57 кг з дерева віком 16 років. В середньому товарний урожай склав 100-150 ц/га. Тривалість плодоношення до 40-50 років. Сорт стійкий до парші.
Переваги сорту: за смаковими якостями плодів, їх лежкості та термінами споживання у свіжому вигляді вигідно доповнює «лукашівки», хороше прикріплення плодів на дереві.
Недоліки сорту: обмежена зимостійкість в північних районах колективного садівництва.
Використовується в селекції як вихідна форма.
