Феркаль

Феркаль – це підщепа винограду, створена у Франції в 1952–1959 роках шляхом складних схрещувань європейських сортів, включаючи Берландиери та Коломбар. Він характеризується середньорослим ростом кущів із середньою довжиною пагонів близько 2,5 м і діаметром 7‑8 мм. Кущі розвивають короткі міжвузля (9–12 см) і рясне утворення пасинків, що забезпечує хорошу продуктивність при правильному догляді.

Однією з ключових переваг Феркаля є його виняткова стійкість до вапняного хлорозу: сорт витримує до 60 % карбонатів у ґрунті та до 40 % рухомого вапна, а також вважається найбільш хлорозостійким серед доступних підщеп. При цьому він добре переносить вологі ґрунти, але погано росте на сухих ґрунтах через неглибоку кореневу систему, яка стелиться і переважно поверхнева. Солевитривалість у нього низька, а посухостійкість – середня.

Феркаль демонструє помірну стійкість до грибкових захворювань (філоксери кореневої та листової), нематод і мілдью, але при цьому потребує багаторазових пасинкувань і обломків для отримання стандартних живців. Живці вкорінюються добре, а підщепа швидко утворює спайку у щепленні, що робить її сумісною з більшістю виноградних сортів. Завдяки своїм характеристикам Феркаль сприяє більш високому накопиченню цукру та зниженню кислотності в винах, отриманих на щеплених на нього лозах.

Сорт має помірну трудомісткість догляду: потрібне регулярне обрізання і контроль за вологістю ґрунту, а також захист від кореневої філоксери. Незважаючи на низьку морозостійкість (поріг –25 °C), Феркаль залишається затребуваним у регіонах з м'яким кліматом, де важлива стійкість до вапняного хлорозу та хороша продуктивність при вологих ґрунтах.