Американський сорт зимового строку достигання. Відібраний у США як випадковий сіянець невідомого походження, виділений з колекції ВНІІР за скороплідність, високу і регулярну врожайність (79 кг з дерева), відмінні смакові якості, хорошу лежкість, стійкість до хвороб та шкідників. Посухостійкість та зимостійкість середні. Сорт отримав широке поширення: районований по всіх південних державах СНД, півдня Росії. Більше 25 років був основним сортом у яблуневих садах європейських держав.
Дерево середньоросле. Крона у молодих дерев конусоподібна, у плодоносних — широкоокругла, густоветвиста, добре облиственна. Під багаторічним навантаженням плодів гілки обвисають, крона стає плакучою. Скелетні гілки від стовбура відходять під гострим кутом. Кора темно-сіра. Тип плодоношення змішаний, причому на 2-річних і минулорічних приростах утворюються гільзанди плодів, оскільки на кожній кільчатці зберігаються по 3-4 плода.
Пагони середньої товщини, зігнуті, слабоколінчасті, світло-коричневі з зеленим відтінком, слабо опушені, з крупними, овальними, густорозсіяними чечевичками. Листки широкоовальні, з округлою основою і невеликим витягнутим кінчиком, у середньому ступені складені, краї листа двояко-, рідше троякозубчасті, слабохвилясті. Опушення слабке, забарвлення яскраво-зелене, поверхня гладка, блискуча. Листкова пластинка утворює зі стеблом гострий кут. Черешок довгий. Прилистки середнього розміру, ланцетні. У розсаднику стебло однолітки світло-коричневе з жовтим відтінком і масою крупних чітких округлих чечевичек або штрихів. Лист сильноморщинистий, з товстим черешком, широколанцетними прилистками, край листа зубчато-городчастий. Вершина однолітки зі вкороченими міжвузлями і сильноскладеними у широкий лоток листям, що мають хвилясті краї.
Квітки середні за величиною, блюдцеподібні, білі зі слабким рожевим відтінком, з довгою опушеною колонкою маточки, рильця розташовані на рівні пильників.
Плід (рис.) середньої величини і дещо крупніше (на Кубані 140-170 г), округло-конічні, точені, з сухою, щільною шкіркою, у сприятливих умовах з легкою шорсткістю (через сірі пробкові точки та штрихи, іноді що зливаються в значні клаптики), золотисто-світло-зеленого, пізніше — жовтого кольору, іноді з розмитим червонуватим рум'янцем на сонячній стороні; по всій поверхні воронки та за її межами шкірка оржавлена (ніжно або грубо — залежно від дефіциту повітряної вологи). Плодоніжки у центральних плодів — середньої товщини, у бічних — більш тонкі, але видаються за межі часто досить глибокої воронки. Чашечка закрита, але з просвітами біля основи довгих, наполовину закручених назад чашолистків; там же, біля основи є дуже дрібні горбки у вигляді променів. Блюдце рівне, вузьке, неглибоке, рідше середнє. Підчашечна трубка довга, обернено-конічна. Осьова порожнина невелика, з насінними камерами не повідомляється або повідомляється дуже вузькою щілиною.
М'якоть зеленувата при збиранні, солодка, щільна, дуже соковита, в лежанці стає кремовою або світло-жовтою, ніжною або більш пряною, смак десертний. Хімічний склад плодів: 14-20,5% сухих речовин, 10-13,8% цукрів, 0,4% титрованих кислот, 5-12,4 мг/100г аскорбінової кислоти, Р-активних речовин — 100-110 мг ( 93-109 ), пектинів — 0,7 мг/100г (0,4 — 1,0) на суху вагу.
Звичайний строк збирання плодів — кінець вересня. Зберігаються плоди до квітня, у приміщеннях з недостатньою вологістю підв'ядають, але соковитість майже не втрачають. Щільність м'якоті та лежкість плодів кращі із садів із залуженням.
Плоди добре тримаються на дереві до збирання. При дотриманні умов пакування транспортабельність плодів висока. У нормальних умовах товарність плодів висока, але залежить від навантаження плодами та недотримання технології обрізки сорту, плоди сильно дрібнішають особливо в посуху. Сильна оржавленість плодів проявляється від застосування для захисту врожаю мідьмістких препаратів.
Плоди споживаються у свіжому вигляді і хороші для переробки: соків, компотів, пастили, мармеладів, чипсів.
Сорт самобезплідний, потребує запилювачів. Найкращі з них: Вагнера Призова, Делішес спур, Джонатан, Кубань спур.
Дерева починають плодоносити на 2-3 рік (після окулірування на слаборослі підщепи). Перші роки плодоношення регулярне, в подальшому — залежно від рівня технології ведення саду та погодних умов. Продуктивність сорту висока. В оптимальних умовах 7-річні насадження дають до 250-300 ц/га (1000 дер./га), на сильнорослих підщепах — 110ц/га, у віці 18-23 років — 230 ц/га.
Дерева сорту відносно морозостійкі. Слабку посухостійкість викликає дрібнішання плодів та їх низька якість. В умовах Північного Кавказу при високій вологості листя сорту сильно уражується борошнистою росою.
Переваги сорту: скороплідність, висока врожайність, якість плодів на рівні світових стандартів.
Недоліки сорту: схильність до періодичності плодоношення, сильне ураження листя борошнистою росою, дрібнішання плодів при перевантаженні врожаєм, утворення оржавленості шкірки від захисних мідьмістких препаратів, підв'ядання плодів при зберіганні.
Сорт широко використовується в селекції як донор скороплідності, продуктивності, десертних якостей плодів, полігенного типу стійкості до парші. Сорт дав у світовій практиці багато сортів гібридного походження: Джонаголд, Фрайберг, Кінрей, Корей, Мутсу, Приам, Прима, Присцилла, Редголд, і клонового походження: — Голспур, Золота колона та інші. Більшість їх широко культивується в інтенсивних садах півдня Росії, являючись донорами селекційно цінних ознак.
