Альо́нушкино

Літній сорт яблуні інтенсивного типу селекції Північно-Кавказького зонального НДІ садівництва та виноградарства. Отриманий від схрещування в 1975 році сортів Джонатан і Пармен зимовий золотий з використанням методу мутаційної селекції. Селекціонер С. М. Артюх.

З 1999 року сорт Альонушкино введено до Держреєстру селекційних досягнень Росії для використання у промислових і любительських садах Північного Кавказу. Сорт почав своє поширення на півдні Росії. Перспективний для південних областей Центральної Росії.

Дерево середньоросле, з округлою, досить загущеною кроною. Кора стовбура та скелетних гілок бурувато-сіра. Гілки відходять від стовбура під гострим кутом, у нижньому ярусі опускаються до прямого. Плодоношення зосереджене на кільчатках, плодушках, коп'ях, однорічних пагонах, менше — на плодових прутиках.

Пагони середні або товсті, сірі, опушені, з рідкими округлими чечевичками. Листки невеликі, видовжено-яйцеподібні, з овальним підставою та витягнутим кінчиком, одно- і двоякогородчаті або городчато-пилчасті, рівні або слабоскладені, слабкозігнуті. Поверхня пластинки матова, дрібноморщиниста, забарвлення зелене, з сталевим відливом, опушення густе, сіре. Листкова пластинка утворює зі стеблом гострий кут — 30-40°, в спеку складається сильніше, через що крона має зеленувато-сірий колір. Черешок середніх розмірів, знизу — рожевий, іноді забарвлення переходить і на жилку пластинки, прилистки частіше шилоподібні або ланцетні. Нирки овальні, великі, густоопушені. У розсаднику стебло слабоколінчасте, іноді з розгалуженнями, кора коричневато-сіра зі середньої величини округлими білими чечевичками.

Квітки середні, блюдцеподібні, білі з кремовим відтінком, з короткою опушеною колонкою тичинок, рильця яких на рівні або трохи виступають над пиляками тичинок. Бутони рожеві. Цвітіння середньораннє.

Плід (рис.) вищесередньої величини, одномірний, середньосплющений, слабоконічний у верхній частині. Поверхня рівна. Основне забарвлення при зборі світло-зелене, з густим темно-червоним карміновим розмитим рум'янцем на сонячній стороні плоду. Шкірка тонка, щільна, гладка, з численними світло-коричневими підшкірними цяточками, слабким восковим нальотом і сіткою тонких ниток оржавлення, втім, не псують зовнішній вигляд плодів. У зберіганні посилюється маслянистість. Глибока, але не дуже широка воронка з сірим оржавленням. Плодоніжка тонка або середня, у бічних плодах ледь видається з воронки. Чашечка напівзакрита, трубка широка, оберненоконічна або воронкоподібна. Осьова порожнина мала, з насінними камерами повідомляється вузькою щілиною. Насіння сіре, кувшиновидне, із загостреним носиком.

М'якоть жовтувато-кремова, щільна, дуже соковита, ароматна, гармонійного кисло-солодкого смаку. Хімічний склад плодів: сухі речовини — 12-14,7%, цукри — 9-11,5%, титровані кислоти — 0,4-0,6%, аскорбінова кислота — 4-7 мг/100г, Р-активні речовини — 82-90 мг/100г.

Термін збору плодів у Прикубанській зоні Кубані — кінець липня. У зберіганні два місяці. При запізненні зі збиранням плоди скидаються вітром. Товарність плодів висока — 90-94%.

Плоди споживаються у свіжому вигляді та в продуктах переробки: соках, пюре, чипсах.

Сорт має часткову самоплодність — до 9%. Найкращі запилювачі: Мелба, Уелсі, Вадимовка, Слава переможцям.

Дерева починають плодоносити на 2-3-й рік після посадки, товарний урожай настає на 4-5-й рік. За високого агродогляду плодоношення без періодичності. Продуктивність середня, за перші вісім років — 232 ц/га на слаборослому підщепі, (1000 дер./га). У наступні роки — від 400 до 600 ц/га. Транспортабельність плодів висока.

Жаро- та посухостійкість, морозо- та зимостійкість — в умовах Прикубанської зони Краснодарського краю високі. Сорт стійкий до парші, слабо уражується борошнистою росою.

Переваги сорту: раннє входження в плодоношення, без періодичності, висока екологічна адаптивність, урожайність, товарність плодів літнього сорту, інтенсивного типу.

Недоліки сорту: осипання плодів від вітру при запізненні зі збиранням: необхідно знімати плоди до переходу основного забарвлення в жовті тони.

У селекції сорт Альонушкино — донор ознак: зимо-посухостійкості, полігенної стійкості до парші.