Сорт отримано в Науково-дослідному інституті садівництва Сибіру ім. М. А. Лісавенка від схрещування у 1965 р. сорту Алтайське оксамитове з Феніксом алтайським. Автори сорту: Н. В. Єрмакова, І. П. Калініна, З. С. Ящемська. Перспективний для низькогір'я та гірської зони Алтайського краю. До Державного сортовипробування прийнято у 1998 р.
Дерева середньорослі, з округлою кроною середньої густоти. Гілки відходять від стовбура майже під прямими кутами з великою кількістю кільчаток і прутиків.
Пагони товсті, прямі, темно-коричневі, опушені. Листки середні, яйцеподібні, коротко загострені, зелені, зморшкуваті, матові, опушені, з пильчато-городчастими, хвилястими краями. Черешки короткі, товсті, з малими ланцетними прилистками.
Плід (рис.) дрібний (65-142 г), округлий. Поверхня гладка. Основне забарвлення світло-жовте, покривне — рожеве, крапчасте і смугасте по більшій частині плоду. Плодоніжка середня за довжиною та товщиною, воронка середньої глибини, вузька, слабоіржава. Чашечка напіввідкрита, блюдце гладеньке, середнього розміру. Підчашова трубка середня, мішкоподібна. Насіннєві камери закриті.
М'якоть біла із зеленуватими прожилками, соковита, щільна, кисло-солодка, з ароматом, доброго смаку. Хімічний склад плодів: сума цукрів — 11,0%, титрованих кислот — 0,54%, аскорбінової кислоти — 12,8 мг/100г, пектинових речовин — 2,44% на суху вагу.
Плоди дозрівають у другій декаді вересня, зберігаються до 120 днів. Сорт універсального призначення, особливо цінний для присадибних садів.
Початок плодоношення на четвертий-п'ятий рік. Урожайність середня, регулярна. Зимостійкість дерев середня, підмерзають в особливо суворі зими на 2-3 бали. До парші високовідповідний, плоди не уражуються. До моніліозу середньовідповідний.
Переваги сорту: дуже привабливі, порівняно великі плоди для умов Сибіру, доброго смаку.
Недоліки сорту: підмерзає в середньому ступені в особливо суворі зими, плоди уражуються моніліозом.
