Летюча сажка ячменю

Головною ознакою хвороби є перетворення колосків на чорну пилясту масу спор. Це стає помітним одразу після викидання колоса з піхви останнього листка.

Спочатку спорова маса прикрита тонкою оболонкою, яка швидко руйнується, і теліоспори легко розносяться вітром на великі відстані.

За короткий час від колоса залишається лише оголений стрижень. Хвороба вражає всі колоски в колосі, а часто і всі колоси на зараженій рослині.

Уражені рослини можуть дещо відрізнятися за фазами розвитку, часто вони трохи вищі або нижчі за здорові, а колосоносіння відбувається в інші строки.

Через повну руйнацію генеративних органів уражені рослини не дають зерна, що робить їх повністю безплідними в господарському відношенні.

Збудником летючої сажки є базидіальний гриб Ustilago nuda. Це облігатний паразит, що спеціалізується на ячмені та спричиняє системне ураження рослин.

Інфекція проникає в рослину через маточку під час цвітіння. Гриб фіксується у вигляді спокоючого міцелію всередині зародка зернівки, не проявляючи жодних зовнішніх симптомів.

Після висіву такого зерна міцелій активізується і разом з точкою росту піднімається вгору, колонізуючи тканини стебла. Гриб рухається за лінією росту рослини, тому ураження стає помітним лише при виході колоса.

Біологічна стійкість патогена зумовлена його здатністю зберігатися в насінні тривалий час, не впливаючи на енергію проростання зерна.

Існує багато фізіологічних рас гриба, що постійно еволюціонують, тому стійкість сортів до хвороби може з часом знижуватися через появу нових біотипів збудника.

Розвиток інфекції критично залежить від погодних умов у фазі цвітіння ячменю. Оптимальна температура для проростання спор — 18–22°C при високій вологості.

Дощі та крапельна волога сприяють попаданню спор на приймочку маточки. У суху погоду зараження відбувається значно рідше.

Висока вологість повітря в період цвітіння є ключовим фактором, що визначає рівень поширення хвороби в посівах у наступному сезоні.

Стан посівів та густота стояння також впливають на розповсюдження спор. У густих, погано провітрюваних посівах ризик ураження вищий.

Інфекційний фон накопичується роками при ігноруванні заходів протруювання насіння, що призводить до масового ураження посівів.

Летюча сажка завдає прямої шкоди врожаю, оскільки кожна уражена рослина повністю виключається з виробництва зерна. Рівень втрат прямо пропорційний відсотку уражених рослин.

Хвороба не лише знижує кількість, а й погіршує якість насіннєвого фонду, перетворюючи його на джерело інфекції для майбутніх років.

Поширення хвороби веде до економічних збитків через необхідність додаткових витрат на фунгіциди та очищення посівного матеріалу.

Системна дія гриба послаблює фізіологічний стан рослини, знижуючи її загальну резистентність до несприятливих факторів середовища.

• Повна втрата зерна з уражених колосів.
• Зараження всього врожаю на насіння.
• Висока вартість фунгіцидних обробок.

Основою захисту є використання сертифікованого насіння з господарств, де не було зафіксовано спалахів сажкових хвороб.

Обов’язкове протруювання насіння перед посівом препаратами системної дії — це найнадійніший метод боротьби, що дозволяє знищити міцелій всередині зародка.

Впровадження у виробництво стійких до Ustilago nuda сортів ячменю дозволяє мінімізувати використання пестицидів.

Дотримання сівозміни та просторової ізоляції посівів допомагає зменшити ризик перенесення інфекції вітром з сусідніх уражених полів.

Регулярний фітопатологічний моніторинг посівів дозволяє вчасно виявити осередки інфекції та прийняти рішення щодо доцільності використання такого насіння для майбутнього посіву.