Пізньоосінній старовинний англійський сорт невідомого походження. Був включений до Держреєстру сортів для використання в Північно-Кавказькому регіоні. Раніше був широко розповсюджений у садах південної зони плодівництва, наразі практично не вирощується.
Дерева середньорослі з округлою густою кроною. Гілки відходять від стовбура під близьким до прямого кутом.
Пагони середньої довжини, буро-коричневі. Листки середнього розміру, овальної або яйцеподібної форми, темно-зелені, з хвилястим пильчато-городчастим краєм, опушені, матові.
Плід вищесереднього розміру, округло-конічний середньосплющений, широкоребристий, з добре помітними 5 горбиками біля чашечки. Основне забарвлення — зеленувато-жовте зі слабким розмитим рум'янцем у вигляді загару. При зберіганні плоди жовтіють. Плодоніжки середньої товщини і різної довжини.
М'якоть біло-кремова, щільна, з сильним ароматом, кисло-солодкого доброго смаку.
При зберіганні плоди швидко втрачають якість.
Сорт скороплідний, врожайність середня.
Дерева уражуються паршею та борошнистою росою, недостатньо зимостійкі.
Переваги сорту: скороплідність і добрий смак плодів.
Недоліки сорту: низька адаптивність до несприятливих факторів, недостатня товарність плодів.
Пепін Лондонський досить широко використовувався як вихідна форма в селекції. За його участю створено близько тридцяти сортів, зокрема сорти Самарської дослідної станції садівництва, які вже включені до Держреєстру (районовані): Жовте ребристе, Куйбишевське, Надія, Народна (усі від схрещування Антонівка шафранова х Пепін Лондонський).
