Зимовий сорт виведений на Самарській дослідній станції садівництва від схрещування в 1935 р. Скрижапеля звичайного з Ренетом Симиренка. Автор С. П. Кедрин. Сорт включений до Держреєстру Самарської області.
Дерева середньорослі, утворюють плоско-круглу, з віком розкидисту, середньої густоти крону, яка не потребує великих витрат при обрізанні та догляді. Скелетні гілки відходять від стовбура під великим кутом, їхнє кріплення міцне. Дворічні саджанці середньорозвинені, верхні пагони відходять під прямим кутом. Забарвлення багаторічних гілок зеленувато-буре. Урожай формується в основному на прутиках, коп'ях, кільчатках, причому в молодому віці переважно на перших двох типах плодових утворень.
Пагони прямі, середньої товщини сірувато-коричневі, опушені. Листя середнього розміру, темно-зелене, блискуче, продовгувато-овальної або видовжено-овальної форми, кінчик скручений. Зазубренність краю листової пластинки одно-двоякопилчаста. Складність пластини вздовж центральної жилки слабка. Опушення знизу листа досить сильне, через що краї листків виглядають ніби окаймлені. Площина розташування листової пластини з віссю пагона утворює майже прямий кут.
Плід середнього розміру (120-130 г), найбільші плоди 150 г. Форма плоду плоско-кругла, з слабо вираженою широкою ребристістю.
Плоди в урожаї одномірні. Шкірка при зборі зеленувата, при повному дозріванні жовтувата з невеликим смугастим сливаючимся тьмяним рум'янцем, виглядає ніби мармурова, нем'яка, середньої товщини. Підшкірні точки темнуваті, великі, розкидані по всьому плоду. Плодоніжка середня за довжиною і товщиною, виходить з глибокої, з рівними стінками золотисто-помаранчевої воронки. Чашечка закрита або напіввідкрита, знаходиться в невеликому дрібному блюдці зі слаборебристими стінками. Підчашова трубка воронкоподібна, невелика, з насіннєвим гніздом не повідомляється. Насіннєве гніздо середнє, реп'ячої форми, насінні камери закриті.
М'якоть білувата, щільна, соковита, дрібнозерниста. Смак кисло-солодкий, хороший, з невеликою пряністю, зі смаком, характерним для Скрижапеля.
Знімна стиглість плодів настає в кінці вересня. У листопаді-грудні плоди набувають оптимальних для сорту смакових і товарних якостей, добре зберігаються до травня.
Гарним підщепою для сорту Кутузовець є сіянці Аніса. Зі слаборослих підщеп кращі напівкарлики, при щепленні на карликові підщепи дерева виростають зі слаборозвиненою, низькою кроною, незручною при обробці ґрунту.
Дерева починають плодоносити на 5-7 рік з початку росту окулянта. Періодичність плодоношення слабо виражена, середня багаторічна врожайність 113 ц/га. Сорт середньої зимостійкості. Стійкість плодів і листя до парші вища за середню.
Переваги сорту: у сприятливих умовах це один з найкращих промислових типово-зимових сортів яблуні.
Недоліки сорту: знижена зимостійкість.
