Фомоз хрестоцвітих

Життєвий цикл гриба включає статеву стадію у вигляді перитеціїв на рослинних рештках та безстатеву стадію (пікніди), що забезпечують поширення конідій протягом вегетаційного сезону. Інфекція зберігається у ґрунті на стерні та зараженому насінні до трьох-чотирьох років.

Розвиток хвороби тісно пов'язаний із погодними умовами: оптимальні температури для зараження становлять +15...+20°C при високій вологості повітря та рясних опадах. Спори патогена розносяться вітром на значні відстані від первинних осередків інфекції.

Патоген проникає в тканини рослини через продихи, механічні пошкодження або природні розриви під час росту коріння. Міцелій гриба поступово колонізує судинну систему, викликаючи некротичні процеси, що перешкоджають нормальному живленню та розвитку рослини.

Для точної діагностики застосовують фітопатологічний аналіз рослинного матеріалу, що дозволяє виділити культуру гриба на поживних середовищах або виявити специфічні пікніди з конідіями при мікроскопіюванні.

Фомоз вражає практично всі сільськогосподарські та дикорослі хрестоцвіті, найбільше страждають посіви озимого та ярого ріпаку, гірчиці, суріпиці та капусти.

Шкодочинність проявляється у суттєвому зниженні густоти стояння рослин, виляганні посівів перед збиранням та передчасному розтріскуванні стручків, що веде до значних втрат урожаю насіння.

Ураження кореневої шийки порушує провідність тканин, що призводить до в'янення та загибелі рослин в осінній або весняний період за несприятливих умов перезимівлі.

Знижується не тільки маса тисячі насінин, а й погіршуються їхні посівні якості, а також вміст олії, що критично важливо для переробної промисловості.

У разі масового епіфітотійного розвитку хвороби втрати врожаю насіння ріпаку можуть перевищувати 50 відсотків від потенційної продуктивності поля.

Перші симптоми проявляються на сім'ядолях і листках у вигляді округлих плям сіро-коричневого кольору з численними дрібними чорними крапками — пікнідами.

На стеблах та кореневій шийці утворюються вдавлені некротичні плями, які з часом набувають сірого відтінку та окаймляються темною смугою.

Характерною ознакою є суха гниль кореневої шийки, при якій тканини руйнуються, утворюючи характерні порожнини та «дупла», що робить рослину крихкою і схильною до зламу.

При ураженні стручків плями виглядають як сірі вдавлені зони, які в умовах вологої погоди швидко вкриваються пікнідами патогена.

Рослини в полі можуть виглядати хлоротичними, пригніченими, з передчасно в'янучим нижнім листям, що різко виділяється на фоні здорового посіву.

Основним методом контролю є дотримання сівозміни з просторовою ізоляцією посівів хрестоцвітих від полів минулого року не менше ніж на 500 метрів.

Використання сертифікованого насіннєвого матеріалу, що пройшов протруювання ефективними фунгіцидами, є фундаментом захисту на ранніх етапах онтогенезу.

Агротехнічні заходи включають глибоке загортання пожнивних решток для прискорення їх розкладання та переривання циклу розвитку гриба у ґрунті.

Застосування фунгіцидів у період вегетації (особливо у фази 4–6 листків та початку цвітіння) дозволяє стримувати розвиток інфекції та захистити стебла від критичного ураження.

• Вирощування стійких гібридів ріпаку.
• Боротьба з хрестоцвітими бур'янами, що слугують резерваторами інфекції.
• Внесення оптимальних доз добрив для підвищення загальної резистентності культури.