Фомоз гороху

Збудником фомозу гороху є гриб Phoma pinodella, який класифікується як недосконалий гриб (Deuteromycetes), що належить до царства Гриби.

Патоген формує дрібні пікніди, в яких розвиваються безстатеві спори — конідії, що забезпечують поширення інфекції під час вегетаційного періоду.

Гриб володіє здатністю до тривалого виживання у ґрунті завдяки утворенню хламідоспор, які стійкі до пересихання та низьких температур.

Для діагностики цього захворювання в лабораторних умовах використовують методи посіву на поживні середовища для виділення чистої культури гриба.

Систематичне положення патогена дозволяє відносити його до групи грибів, що викликають комплексну плямистість бобових культур поряд з іншими видами грибів роду Phoma.

Фомоз завдає шкоди гороху посівному, зумовлюючи ураження коренів, стебел, листя, а іноді й бобів, що призводить до загального пригнічення рослин.

Ураження кореневої системи спричиняє кореневі гнилі, що особливо небезпечно на етапі сходів, оскільки призводить до випадіння значної частини посівів.

Патоген руйнує тканини рослини, що порушує процеси транспортування поживних речовин та води, знижуючи швидкість росту та розвитку культури.

Насіння, отримане з уражених рослин, втрачає схожість і стає носієм інфекції, яка передається на наступні покоління посівів.

Зниження врожайності може досягати 20–30% у роки, сприятливі для розвитку патогенної мікрофлори, що зумовлює прямі економічні збитки для аграріїв.

Інфекція зберігається на рослинних рештках у ґрунті та на насінні, створюючи осередки зараження з самого початку посівної кампанії.

Найбільш інтенсивний розвиток хвороби припадає на періоди з температурою 18–22°C та високою відносною вологістю повітря (вище 80%).

Дощі та роси сприяють розбризкуванню спор з поверхні ґрунту на нижні яруси стебел, що посилює швидкість поширення хвороби в агроценозі.

Вторинне зараження часто відбувається у фази бутонізації та цвітіння, коли розростання вегетативної маси створює мікроклімат, ідеальний для патогена.

Посушливі умови дещо стримують розвиток хвороби, проте гриб залишається латентним, активізуючись при найменшому підвищенні рівня вологості.

Перші ознаки ураження проявляються у вигляді темно-коричневих або майже чорних розпливчастих плям біля кореневої шийки проростків.

На листі плями мають округлу або подовжену форму, часто з концентричними зонами, що вказують на прогресування росту грибниці всередині тканини.

Типовим симптомом є поява дрібних, ледь помітних темних крапок — пікнід, розташованих в центрі уражених ділянок стебла або листя.

При ураженні бобів вони стають плямистими, деформованими, а насіння всередині часто виглядає щуплим та вкритим нальотом міцелію.

Рослини, уражені фомозом, виглядають слабкими, їх нижнє листя передчасно жовтіє та засихає, що є характерним індикатором порушення роботи коренів.

• Використання стійких до патогена сортів гороху, якщо вони наявні в регіональному реєстрі.
• Дотримання просторової ізоляції між полями зернобобових культур різних років посіву.
• Якісне передпосівне протруювання насіння фунгіцидами системної дії.
• Проведення глибокої оранки для закладення рослинних решток, які є джерелом інфекції.
• Використання фунгіцидів у період вегетації при виявленні перших симптомів захворювання.