Фомоз сорго

Збудником фомозу сорго є недосконалий гриб Phoma sorghina (синонім Phoma insidiosa), який належить до царства Гриби, відділу Аскоміцети. Це небезпечний фітопатоген, що здатен паразитувати на різних частинах рослини.

Гриб утворює пікніди — дрібні чорні крапки, що занурені в тканини рослин. У них формуються конідії, які є основними органами розмноження та поширення інфекції протягом вегетації.

Життєвий цикл гриба тісно пов'язаний з рослинними рештками, де він зберігається у вигляді грибниці та пікнід. Це дозволяє патогену виживати в несприятливих умовах до настання весняного сезону.

Проростання спор та зараження здорових тканин відбувається за наявності крапельної вологи та температури в діапазоні від +15 до +25°C. Висока вологість повітря є ключовим фактором епіфітотій.

Патоген здатний проникати в рослину не тільки через природні отвори, а й через пошкодження, спричинені шкідниками або механічним впливом під час догляду за посівами.

Фомоз вражає листя, стебла та суцвіття сорго. Основна шкода полягає у передчасному відмиранні листової поверхні, що знижує загальну продуктивність рослини.

Пошкодження стебел призводить до порушення провідної системи рослини, внаслідок чого поживні речовини не надходять до метелки. Це провокує утворення щуплого та неякісного зерна.

Хвороба негативно впливає на якість корму при вирощуванні силосного сорго. Гриб виділяє токсини, що можуть бути небезпечними для здоров’я сільськогосподарських тварин.

Вражені рослини стають більш вразливими до вилягання, що значно ускладнює процес збирання врожаю та призводить до великих втрат на полі.

Зниження врожайності може становити від 10% до 35% залежно від інтенсивності розвитку інфекції та фази розвитку культури під час першого зараження.

На початкових етапах хвороба проявляється у вигляді невеликих коричневих або пурпурових плям на нижніх листках. З часом колір плям змінюється на світло-сірий.

Характерною ознакою є поява дрібних чорних крапок (пікнід) у центрі плям. Вони добре помітні при огляді за допомогою лупи після опадів або в умовах роси.

На стеблах утворюються довгасті плями темно-коричневого кольору, які з часом можуть розширюватися. Уражена тканина стає сухою та схильною до розтріскування.

Під час ураження метелки колоски набувають темного, майже чорного кольору. Вони можуть деформуватися, а зерно всередині них втрачає природний блиск і покривається пліснявою.

Уражені насінини часто мають плямистість, що знижує їхню енергію проростання та схожість при посіві в наступному сезоні.

Основою захисту є використання оздоровленого насіннєвого матеріалу, який пройшов ретельне протруювання фунгіцидами широкого спектра дії.

Дотримання сівозміни дозволяє розірвати цикл розвитку патогена. Слід витримувати інтервал між посівами сорго на одному полі не менше трьох років.

Глибока оранка ґрунту восени дозволяє загорнути рослинні рештки, що прискорює їх розкладання та загибель спор гриба, які в них знаходяться.

Важливо боротися з бур'янами, які є додатковими господарями для гриба, особливо з представниками родини Тонконогові (Злакові).

• Використання фунгіцидів для обробки вегетуючих рослин при появі перших симптомів.
• Вибір стійких гібридів сорго вітчизняної або іноземної селекції.
• Збалансоване живлення фосфорно-калійними добривами для зміцнення імунітету.
• Вчасне збирання врожаю для запобігання поширенню інфекції на зерно.