Новий високозимостійкий сорт Свердловської селекційної станції садівництва, виведений Л. О. Котовим у співавторстві з Г. М. Тарасовою від схрещування в 1975 році сортів Бере жовта Ч Рання літня. Гібридні сіянці пройшли перевірку суворою зимою 1978/79 року. Найбільш зимостійкий з них заплодоносив у 1984 році, а в 1986 був виділений в елітні за чудовий смак плодів. У Держреєстрі РФ по Волго-В'ятському регіону з 2004 року, поширений у Свердловській та суміжних з нею областях.
Дерева сильнорослі, швидкорослі. В молодому віці крона пірамідальна, з вертикально зростаючими гілками (з віком під вагою плодів стає розкидистою), рідка, гілки відходять від стовбура під гострим кутом (незважаючи на це, крона міцна), прямі, за відсутності обрізки вони не галузяться, по всій довжині вкриті короткими кільчатками, у період плодоношення набувають дугоподібної форми. Кора на штамбі та основних сучках гладка, зеленувата і сірувата. Кільчатки переважно сидячі, прості та розгалужені.
Пагони середньої товщини, в перерізі округлі, без опушення. Кора на пагонах оливково-жовта (можна прирівняти до зеленувато-жовтої). Чечевички великі, розташовані рідко, на рівні поверхні. Бруньки на пагоні сильно відхилені, короткі, темно-коричневого кольору, конічні, гладкі. Листки горизонтально направлені в бік, середньої величини, широкоокруглі, з вузькою, довгою верхівкою і плоским або округлим підставою. Зазубренність краю листа гостро-пилчаста, майже ресничаста, з довгими зубцями. Пластинка світло-зелена, плоска, шкіряста, середньої товщини, з гладкою, блискучою поверхнею, без опушення верхньої та нижньої сторони; черешок листка довгий, тонкий, голий. Прилистки дрібні, швидко опадають.
Квіткові бруньки гладкі, великі, повні, середньодовгі. Суцвіття — щиток з великою кількістю квіток. Цвітіння досить раннє.
Плід нижче середньої величини або дрібний, одномірний, масою близько 80 г (максимально 110 г), округлої грушоподібної правильної форми, неребристий, з гладкою поверхнею. Шкірка середньої товщини, суха, шорстка, без покривної забарвлення, світло-жовта, вкрита великими ороговілими цятками. Каменистих клітин мало. Плодоніжка коротка, досить товста. Воронка маленька. Чашечка відкрита, Підчашова трубка широка, дуже дрібна. Блюдце плоске, дуже дрібне. Насіння середньої величини, темно-коричневе, яйцеподібне.
М'якоть кремова, дуже хорошого кисло-медово-солодкого гармонійного смаку, на 4,5 бала, з сильним ароматом, дуже соковита, ніжна.
Плід середньої привабливості.
Хімічний склад м'якоті плодів з дерев, щеплених на айві звичайній: розчинних сухих речовин — 14,5%, титрованих кислот — 0,77%, сума цукрів — 11,6%, аскорбінової кислоти — 2,63 мг/100г, сахаро-кислотний коефіцієнт дорівнює 15.
Це найраніший за термінами достигання сорт груші. В умовах Єкатеринбурга плоди дозрівають у середині серпня (на 78 день після закінчення цвітіння) і споживаються протягом 6-10 днів. Опадальність стиглих плодів значна. Транспортабельність досить низька, товарність середня. Господарське призначення сорту — столовий та технічний, а також в якості підщепи та штамбоутворювача.
У плодоношення вступає у віці 5-6 років від року окулірування в розсаднику. Самобезплідний, добре запилюється всіма сортами, однак дикою уссурійською грушею не запилюється через неспівпадіння термінів цвітіння.
Урожай з дерева хороший, до 39 т з гектара. Плодоношення регулярне.
Стійкість до морозів надзвичайно висока, до весняних заморозків висока. Жаро- та посухостійкість середні.
Високостійкий до парші, у середньому сорт може вражатися плямистістю листків, а зі шкідників — грушевим галловим кліщем.
