Груша звичайна Сибірячка

Літній сорт отримано в Науково-дослідному інституті садівництва Сибіру ім. М. А. Лисавенка від схрещування Бере козловської з Уссурійською грушею. Автор сорту Н. Н. Тихонов. Районований з 1974 р. по Західно-Сибірському та Східно-Сибірському регіонах. У новосадках відсутній.

Дерева сильнорослі, з розкидистою кроною середньої густоти. Врожай формується на коп'яцях, простих кільчатках і плодових прутиках на 2-10-річних пагонах.

Пагони коричневі, з легким сірим нальотом. Листя широкояйцеподібне та округле, з довгим кінчиком, темно-зелене, шкірясте, блискуче, з хвилястими пильчатими краями, з довгими віями. Черешки довгі.

Плід дрібний, масою 35-62 г, округлий, з п'ятьма сгладженими ребрами. Основне забарвлення зеленувато-жовте, покривне відсутнє. Шкірка матова, гладка. Плодоніжка довга, товста, воронка дрібна. Чашечка середньої величини, відкрита.

М'якоть кремова, соковита, кисло-солодка, терпка, посереднього смаку, в зберіганні темніє. Хімічний склад плодів: сума цукрів — 8,9% (5,6-11,1), титрованих кислот — 1,09% (0,80-1,24), дубильних речовин — 170 мг/100г (153-187), аскорбінової кислоти — 8,55 мг/100г (7,5-10,5), Р-активних речовин — 174 мг/100г (74-187).

Дозрівають плоди в першій декаді вересня, зберігаються до 20 днів. Сорт технічного призначення.

Дерева плодоносять на четвертий-п'ятий рік. Врожайність висока, щорічна. Зимостійкість висока.

Переваги сорту: висока зимостійкість, висока врожайність.

Недоліки сорту: дрібні плоди посереднього смаку.

Перспективний для селекції на зимостійкість і як зимостійкий скелетоутворювач.