Осінній сорт, виведений у США оригінатором П. Кіффером в 1868 р. з насіння уссурійської або китайської піщаної груші, квітки якої за деякими даними були випадково запилені пилком сорту Бере Анжу, за іншими — пилком сорту Вільямс.
Сорт районізований у Північно-Кавказькому регіоні. Вирощується також в Україні, Молдові, Грузії, республіках Середньої Азії.
Дерево середньоросле, з пірамідальною густою кроною. Основні скелетні гілки відходять від стовбура під кутом 25-30°. Плодоносить на плодушках і 3-4 річній деревині.
Пагони рівні, прямі, вище середньої товщини, зеленувато-коричневі з червонуватим відтінком, у верхній частині опушені. Чечевички дрібні, рідкісні, видовжені, світло-коричневі. Бруньки невеликі, гостроконічні, темно-коричневі, притиснуті. Листова розетковість хороша. Кора на штамбі сіра з тріщинами, на скелетних гілках темно-сіра. Листки вище середньої величини і великі, товсті, шкірясті, блискучі, темно-зелені, яйцеподібні форми з поступовим переходом у довгий гострий кінчик. Листова пластинка зігнута догори, краї з широкопилчастою зазубренністю. Черешок тонкий, короткий, бордово забарвлений.
Сорт цвіте дуже рано і потребує запилювачів.
Плоди середнього, іноді великого розміру, кубареподібні або бочечкоподібні, горбисті. Шкірка товста, суха, шорстка на дотик; при зніманні світло-зелена, при достигання золотисто-жовта, з численними великими розкиданими по всьому плоду іржавими цятками. Іноді на сонячній стороні буро-червоний рум'янець. Воронка вузька, дрібна, з горбиками по краях. Плодоніжка пряма, коротка, товста з потовщеннями на обох кінцях. Поглиблення біля чашечки невелике, дрібне, горбисте, часто іржаве. Чашечка відкрита, середньої величини, чашолистки невеликі.
М'якоть жовтувато-біла, дуже соковита, солодка, грубувата, з помітним специфічним присмаком, задовільного смаку. В умовах Кубані плоди містять сухих розчинних речовин — 13,5%, цукрів — 8,1%, титрованих кислот — 0,3%, аскорбінової кислоти — 8,5 мг/100г, Р-активних катехінів 68,0 мг/100г сирої маси.
Знімна зрілість плодів настає 20-30 вересня. Лежкість — до грудня.
Плоди зав'язуються по кілька штук у суцвітті і міцно тримаються на дереві. Транспортабельність хороша. Вживаються в їжу в свіжому вигляді і добре консервуються.
У пору плодоношення вступає з 5-6 років. Урожайність сорту щорічна і дуже рясна. У центральній частині Кубані у віці 16-19 років дерева цього сорту дають 180-200 ц/га, у передгірній зоні у віці 24-26 років середня врожайність 200-250 ц/га, а за хороших агротехнічних умов окремі дорослі дерева дають до 300 кг плодів.
Сорт Киффер відрізняється стійкістю до парші і посухостійкістю, однак зимостійкість недостатньо висока. Відновлювальна здатність середня.
Переваги сорту: невибагливість до ґрунтових умов, висока врожайність, скороплідність дерев, стійкість до хвороб.
Недоліки сорту: слабка зимостійкість дерев, посередній смак плодів.
Сорт широко використовується в селекції як джерело стійкості до хвороб. У Північно-Кавказькому НДІГіПС з його участю виведений сорт Нарт (Саджанець Киффера Ч Лісова красуня + Бере Арданпон + Бере Боск).
