Груша звичайна Красноярська велика

Літній сорт виведений на Красноярській дослідній станції плодівництва Н. М. Тихоновим та А. С. Толмачовою від схрещування сорту Тйома з Бере зимової Мічуріна. Сорт, в основному, розводять садівники колективних садів. Районований у Західно-Сибірському регіоні.

Дерево середньоросле, з рідкою пірамідальною, пониклою кроною середньої освітленості, плодоношення на простих і складних кільчатках, коп'ях і навіть на приростах минулого року. Кора сіро-коричнева з сріблястим відливом, гладка. Плодоносить на 2-3-річній деревині.

Пагони середньої товщини, прямі, округлі в перетині, червонуваті, злегка опушені. Бруньки відігнуті, великі, видовжені.

Плоди для Сибіру великі, короткогрушоподібні, іноді горбисті. Забарвлення зеленувате, з більш світлими плямами та характерними для сорту, добре помітними смарагдово-зеленими підшкірними цятками. Плодоніжка довга, товста, трохи зігнута. Чашечка частіше напіввідкрита, в вузькому середньому блюдці. Підчашова трубка коротка, чашоподібна.

М'якоть біла, середньої щільності, ніжна, у деякі роки з грануляціями. Смак кисло-солодкий, у холодні роки з помітною терпкістю. Хімічний склад плодів: сухих речовин — 14,0%, цукрів — 7,8%, титрованих кислот — 1,08%, аскорбінової кислоти — 4,6 мг/100г, вітаміну Р — 189,0 мг/100г.

Лежкість 10-15 днів у ґрунтовому сховищі. Транспортабельність середня.

Плоди універсального призначення.

Початок плодоношення на 6-8 рік. Найбільший урожай — 146 ц/га в 19-річному віці.

Сорт середньої зимостійкості. Загибелі дерев за 30 років не спостерігалося. У зиму з сумою від'ємних температур -2426,5°, при мінімальній температурі -41,3° підмерзання менше середнього, загибель квіткових бруньок 45%, квіток 77%. До парші сорт стійкий.

Переваги сорту: високі врожаї, величина плодів, їх універсальне використання, стійкість до парші.

Недоліки сорту: недостатня транспортабельність і слабка лежкість плодів.