Старовинний осінній французький сорт, виведений посівом насіння невідомого походження в кінці XVIII століття у Франції біля Апремона. Названий на честь французького помолога Боска.
Найбільш розповсюджений осінній сорт груші. Районовано в Росії, республіках Закавказзя, передгірній і центральній зоні Ставропольського краю, передгірній і чорноморській зоні Краснодарського краю, в Україні (Придністров'я, Прикарпаття, гірська зона Закарпаття, Крим), Молдавії, Грузії, Вірменії та республіках Середньої Азії.
Дерево в молодому віці відрізняється буйним ростом. З віком воно утворює значних розмірів рідкісну, несиметричну, пірамідальну крону. Гілки довгі, колінчасті. Плодоношення на кільчатках і коп'ях.
Пагони товсті, сірувато-коричневі; чечевички дрібні, бруньки притиснуті. Листки великі, яйцеподібні, темно-зелені, товсті, з видовженим кінчиком, цільнокрайні; поверхня листка гладка, черешок короткий.
Квітки великі, широкорозкриті, по 10-20 у суцвітті, пелюстки продовгувато-овальні, з хвилястим виямчастим краєм, холодостійкі, зацвітають в пізні терміни, завдяки чому уникають весняних заморозків. Стовпчики маточок коротші тичинок.
Плоди вище середнього або великі, масою 150-220 г, привабливі на вид, видовжено-пляшкової форми, однак часто на одному й тому ж дереві зустрічаються плоди, що відрізняються за формою. Шкірка тонка, жовтувато-коричнева, суцільно оржавлена, шорстка, при дозріванні золотисто-ржава. Плодоніжка довга, зігнута, товста; воронка майже відсутня, поглиблення біля чашечки плоске, вузьке, стінки його злегка складчасті, чашолистки розкриті. Насіннєве гніздо велике, цибулеподібне, верхнє; насіння дрібне, широке, коротко-кувшиноподібне, темне, добре розвинене.
М'якоть біла або кремова, ніжна, тане, дуже соковита і солодка, запашна, з мигдальним присмаком і пряністю, чудового смаку (4,4-4,8 бала).
Плоди містять сухих розчинних речовин — 14,7%, цукрів — 9,0%, титрованих кислот — 0,2%, аскорбінової кислоти — 4,6 мг/100г, Р-активних катехінів — 42,3 мг/100г сирої маси.
Збір плодів 5-15 вересня. Лежкість 25-30 днів.
Плоди транспортабельні, зав'язуються парами і трійками, але міцно утримуються на дереві і навіть при дозріванні не обсипаються, достигають неодночасно.
У пору плодоношення дерева вступають на 6-7 рік після посадки в сад. Середня врожайність в центральній частині Кубані у віці 16-19 років — 80-100 ц/га, в південно-східній підзоні передгірної зони у віці 24-29 років — 160-180 ц/га.
До ґрунтових умов дерево маловимогливе, добре росте і плодоносить при достатньому зрошенні на легких за механічним складом ґрунтах. Розмножується лише на насіннєвих підщепах груші лісової або сіянцях культурних сортів, при щепленні на айву необхідна проміжна вставка.
Зимостійкість недостатня в умовах Краснодарського краю, за винятком чорноморського узбережжя і передгірної зони. Посухостійкість невисока. На думку К. К. Душутіної, сорт Бере Боск у Молдавії відноситься до групи найбільш незимостійких. Сорт слабо уражується паршею.
Переваги сорту: привабливість і чудова якість плодів, неосипання і хороша їх транспортабельність. Відносна стійкість до парші.
Недоліки сорту: слабка зимостійкість і невисока посухостійкість дерев.
Бере Боск широко використовувався в селекції. З його участю створено близько двадцяти нових сортів, з яких сім районовано, зокрема у Всеросійському НДІ квітництва та субтропічних культур отримані нові сорти: Вербена, Чорноморська бурштинова (обидва Бере Боск — вільне запилення) і Світанок (Бере Боск Ч Пам'ять Конгресу), на Дагестанській селекційній дослідній станції плодових культур створений сорт Бергамот Дагестану (Бере Боск Ч Вільямс), в Науково-дослідному інституті садівництва Сибіру виведений сорт Сварог (Уссурійська Ч Бере Боск) і на Свердловській дослідній станції садівництва отриманий сорт Тихонівка (Уссурійська Ч Бере Боск).
