Груша звичайна Бере Наполеон (Наполеон, Бонапарт)

Осінній сорт, виведений у 1808 році в Монсе (Бельгія) садівником Н. Ліаром. Був районований у Краснодарському краї. Вирощується на Північному Кавказі, в Криму та південно-західних областях України, в республіках Середньої Азії.

Дерево низькоросле, з широкопірамідальною рідкою кроною. Основні гілки крони довгі, товсті; верхні розташовані під кутом 30°, нижні 40°. Штамб тонкий, кора штамба, гілок сірувато-коричнева.

Пагони сірувато-коричневі. Бруньки великі, гострі, відігнуті. Листки середніх розмірів, яйцеподібні або широкояйцеподібні. Лис­ткова пластинка товста, світло-зелена, гладка, блискуча. Зазубренність лис­тя пилчаста, рідка, різко виражена.

Квітки великі, пелюстки довгасто-овальні, поступово звужуються до основи. Цвіте пізно і тривало, завдяки чому плоди можуть зав'язуватися в роки з пізніми весняними заморозками.

Плід середнього розміру, дзвінко-грушоподібної форми. Шкірка тонка, гладка, блискуча, у нестиглих плодів сірувато-зеленого кольору, при дозріванні набуває ошатної жовтуватого забарвлення, іноді з ніжним рожевим рум'янцем із сонячного боку. Підшкірні точки дрібні, оржавлені. Чашечка напів­закрита, чашолистки широкі й короткі, блюдце дрібне, вкрите іржею, плодоніжка середньої довжини, досить товста, з розтрубом у верхньому кінці, воронка дуже дрібна або зазвичай відсутня. Сердечко цибулиноподібне; камери великі, витягнуті; підчашечна трубка округла. Насіння велике, світло-коричневе.

М'якоть біла, соковита, кисло-солодка, ніжна, тане, дуже доброго смаку. В умовах Кубані плоди містять сухих речовин — 15,0%, цукрів — 9,2%, титрованих кис­лот — 0,32%, аскорбінової кислоти — 6,2 мг/100г, Р-активних катехінів — 75,6 мг/100г сирої речовини.

Знімна стиглість настає 10-20 вересня, лежкість — до середини листопа­да.

Плоди недостатньо міцно тримаються на дереві. Транспортабельність плодів добра, хоча шкірка ніжна і потребує обережного поводження при збиранні та упа­куванні.

Плоди використовуються виключно для споживання у свіжому вигляді.

Сорт частково самоплідний. Найкращими запилювачами для цього сорту є: Бере Арданпон, Бере Боск, Дю­шес Ангулем. На айві Бере Наполеон росте дуже погано, тому щеплення робити реко­мендується тільки на груші.

У пору плодоношення дерева вступають з 6 років. Середня врожайність у центральній частині Кубані віком 17-20 років — 130-150 ц/га, в передгірній зоні віком 24-26 років — 180-200 ц/га.

Сорт посухостійкий, але недостатньо зимостійкий. У Ростовській об­ласті дерева підмерзають як у розсаднику, так і в саду. В інших регіонах Північного Кавказу в суворі зими Бере Наполеон також мав досить сильне підмерзання деревини, плодових утворень і ростових частин; зазвичай же перезимовує цілком добре. Сприйнятливий до парші та білої плямистості листя.

Переваги сорту: раннє й регулярне плодоношення, добрий смак пло­дів.

Недоліки сорту: недостатня зимостійкість дерев, сприйнятливість до парші.