Позднезимний сорт, виведений на Майкопській дослідній станції ВИР селекціонером А. С. Тузом. Батьківські форми: Тріумф Вієнни Ч Деканка зимова.
Сорт передано на Державне сортовипробування в 1976 році; перспективний для вирощування на Північному Кавказі та в Закавказзі.
Дерево середньої сили росту, у 10-річному віці висота 3,2 м, діаметр крони 2,7 м. Крона округла, середньої густоти та облистяності. Гілки короткі, криві, розташовані компактно, відходять від стовбура під кутом, близьким до прямого, під вагою врожаю обвисають. Кора на штамбі та основних сучках сіра шелушащася. Плодоношення кільчастого типу.
Пагони колінчасті, голі, коричнево-зелені. Чечевички нечисленні, середньої величини. Листки середньої величини, еліптичні. Пластинка листка випукла, зігнута вниз, гладка, блискуча; край листка рівний або дрібнопилчастий. Опушеність листків відсутня; забарвлення зелене. Черешок листка середньої довжини та товщини, неопушений, світло-зелений. Прилистки малі, ланцетні.
Квітки середньої величини, білі, з овальними пелюстками, форма квітки плоска. Колонка тичинок середньої довжини, неопушена, рильце нарівні з пиляками. Цвітіння настає в середні строки, на 2-3 дні раніше сорту Вільямс.
Плоди вище середнього розміру (середня маса плодів 167 г, максимальна 252 г). Форма плодів короткогрушовидна або конічна. Шкірка плода гладка, суха, з оржавленістю. Забарвлення в момент знімної стиглості зелене, при споживчій стиглості жовто-зелене, покривна — відсутня або у вигляді легкого загару. Підшкірних точок багато, дрібні та великі, добре помітні. Плодоніжка середньої довжини та товщини, пряма або злегка зігнута. Воронка дрібна, середньої ширини, з оржавленістю. Чашечка середньої величини, неопадаюча. Блюдце середньої ширини і глибини. Сердечко середньої величини, цибулинної форми. Насінні камери закриті. Осьова порожнина відсутня. Підчашочна трубка середньої величини, чашовидна. Насіння середньої величини, яйцевидне, темно-коричневе.
М'якоть плода біла, середньої щільності, ніжна, дуже соковита. Смак кисловато-солодкий з пряністю і сильним ароматом.
Плоди відмінного смаку, гарного товарного вигляду. Дегустаційна оцінка смаку 4,8 бала, зовнішнього вигляду 4,0 бала. Свіжі плоди містять 20,1% сухих речовин, 13,4% цукрів, 0,19% органічних кислот, 3,9 мг/100г аскорбінової кислоти.
Збір плодів необхідно проводити не раніше середини жовтня. Добре зберігаються в холодильниках і сховищах підвального типу. Період споживання плодів з початку січня до початку травня. Транспортабельність плодів та міцність прикріплення їх на дереві хороші. Основне призначення сорту — десертне.
Сорт є самобезплідним; кращі сорти-запилювачі: Бере Боск, Вільямс, Пасс-Крассан, Фавр, Бірюзова. Сорт не сумісний з клоновими і насіннєвими підщепами айви, добре вдається на сіянцях кавказької та лісової груші. Дерева невибагливі, добре себе почувають на різноманітних за мехскладом ґрунтах з різним вмістом гумусу.
Дерева вступають у плодоношення на 5-6 рік і швидко нарощують урожай. Продуктивність дерев у період повного плодоношення досить висока. Плодоношення помірно-періодичне.
Зимостійкість у передгірній зоні Північно-Західного Кавказу хороша. Взимку 1971/1972 р. при температурі -30єС на 10-річних деревах були пошкоджені 30% генеративних бруньок (у сорту Кюре загинуло 92% генеративних бруньок). Засухостійкість і жаростійкість середня. Влітку 2000 року при температурі +40,5єС та тривалій посусі відзначено гарний стан 27-річних дерев.
Стійкість до хвороб середня. Максимальний бал ураження найбільш шкідливими захворюваннями — паршею і бурою плямистістю — не перевищує 3,0 (у більшості районованих сортів 4,0).
Переваги сорту: тривале зберігання та відмінний смак плодів, скороплідність, хороша врожайність, зимостійкість, невеликий розмір дерев.
Недоліки сорту: пізній збір плодів.
