Ботритіс бобових

Гриб розвивається як сапротроф і паразит, утворюючи конідієносці сірого кольору з безбарвними конідіями. Життєвий цикл включає формування склероціїв, що дозволяють грибу виживати в ґрунті та на залишках рослин протягом багатьох років.

Міцелій патогена проникає в тканини через продихи або пошкодження. Після інфікування він виділяє ферменти та токсини, що викликають некроз клітин листка, стебла та бобів.

Поширення конідій відбувається повітряним шляхом на значні відстані. За оптимальних умов (вологість та температура) цикл розвитку від проростання спор до появи нових конідій триває лише кілька днів.

Візуально гриб ідентифікується за сірим нальотом на місці некрозів за умов підвищеної вологості. Для лабораторної діагностики використовують посів уражених тканин на штучні живильні середовища.

Основною культурою, що потерпає від патогена, є боби садові (Vicia faba). Хвороба завдає значної шкоди в регіонах з помірним кліматом та частими опадами в період вегетації.

Гриб також може вражати деякі дикорослі бобові, які виступають резерваторами інфекції в природі. Патоген вражає всі надземні органи: листя, стебла, квіти та плоди.

Масове ураження призводить до передчасного опадання листя, що знижує інтенсивність фотосинтезу. Це значно зменшує накопичення поживних речовин у бобах та погіршує якість насіння.

При зараженні квітів відбувається їх опадання, що прямо веде до зниження врожайності. За умов надмірної вологості уражені боби можуть повністю загнивати на полі.

Шкодочинність полягає не лише у втраті валового збору, а й у зниженні посівних якостей насіння, зібраного з хворих посівів, яке стає джерелом розповсюдження хвороби.

Активізація гриба розпочинається навесні за умови стабільно вологої погоди. Температурний оптимум для розвитку становить 15–22 °C, при цьому наявність вологи є критичним фактором.

Первинне зараження походить від склероціїв, що перезимували, та інфікованого насіння. Перші прояви хвороби зазвичай помітні на нижніх ярусах листя, де мікроклімат найбільш вологий.

Під час цвітіння та формування плодів, за наявності дощів і туманів, гриб швидко поширюється. У цей період відбувається епіфітотійний розвиток хвороби через масове спороношення.

Спекотна і суха погода пригнічує розвиток хвороби, проте гриб зберігає життєздатність у латентній формі до настання сприятливих умов. Ранкова роса сприяє проростанню спор на поверхні рослин.

Наприкінці сезону на відмерлих залишках рослин формуються склероції. Вони потрапляють у ґрунт, де перебувають у стані спокою до настання нового вегетаційного періоду.

Характерною ознакою є поява дрібних плям червонувато-бурого кольору на листках, через що хворобу називають шоколадною плямистістю. Вони часто мають чітко окреслену межу.

З часом плями збільшуються, стають округлими або нерівними, іноді з центральною частиною, що світлішає. При високій вологості в центрі плями з'являється сірий наліт конідіального спороношення.

На стеблах хвороба проявляється у вигляді темних подовжених виразок. Вони можуть спричинити перелом стебла, що призводить до відмирання верхньої частини рослини та її передчасного в’янення.

Квіти при зараженні швидко темніють, засихають та покриваються пліснявою. Аналогічний наліт спостерігається і на уражених бобах, які втрачають товарний вигляд та біологічну цінність.

Ураження часто має осередковий характер, що швидко охоплює цілі площі. Рослини виглядають хворими, пригніченими, з ознаками некрозу та передчасного відмирання листкового апарату.

Агротехнічний контроль базується на дотриманні сівозміни: повернення бобових на те саме поле допускається через 3–4 роки. Використання якісного, знезараженого посівного матеріалу є обов'язковим.

Необхідно проводити глибоку оранку для закладання рослинних решток, де зберігаються склероції гриба. Це прискорює їх мінералізацію та знижує інфекційне навантаження на поле.

Важливо уникати надмірного загущення посівів для покращення циркуляції повітря. Ефективна боротьба з бур'янами також допомагає знизити вологість повітря в зоні розміщення листя.

• Застосування фунгіцидів (тріазоли, стробілурини) на початку цвітіння.
• Використання стійких до шоколадної плямистості сортів бобів.
• Оптимізація мінерального живлення, зокрема достатня кількість калію.
• Передпосівне протруювання насіння для знищення внутрішньої та поверхневої інфекції.

За сприятливих для патогена умов необхідно проводити повторні обробки фунгіцидами кожні 10–14 днів до завершення формування бобів для запобігання втратам врожаю.