Ботритіс квітковий

Гриб розвивається безпосередньо всередині пиляків, замінюючи нормальну пилок на сіру масу спор. Цей процес робить квітку стерильною, перешкоджаючи утворенню насіння.

Міцелій гриба проникає в тичинкові нитки, забезпечуючи живлення для подальшого розвитку спор. Ззовні гриб виглядає як сіруватий наліт, що складається з розгалужених конідієносців.

Розмноження патогена тісно пов’язане з діяльністю комах-запилювачів, які переносять спори гриба на своїх тілах подібно до того, як вони переносять пилок здорових рослин.

Патоген здатен зберігатися в ґрунті та на рослинних рештках протягом тривалого часу завдяки утворенню мікросклероціїв, що є стійкими до зовнішніх впливів.

Основною культурою, що потерпає від цього збудника, є конюшина лучна. Ураження обмежується суто квітковими органами, тому вегетативна маса рослини залишається неушкодженою.

Головна шкода полягає у повній втраті насіннєвої продуктивності заражених рослин. Це робить хворобу вкрай небезпечною для спеціалізованих насіннєвих господарств.

У разі інтенсивного поширення хвороби на полі втрати врожаю насіння можуть досягати 40-50%, що значно знижує рентабельність вирощування цієї культури.

Оскільки гриб не впливає на кормову цінність зеленої маси, його часто ігнорують у господарствах, які займаються виключно випасом або заготівлею сіна.

Непрямі збитки пов’язані з поширенням інфікованого насіння, яке може стати джерелом хвороби на нових ділянках при порушенні технології обробки.

Життєвий цикл гриба розпочинається навесні, коли спори, що перезимували, активізуються в ґрунті під впливом підвищення температури та вологості.

Пік активності патогена припадає на фазу масового цвітіння конюшини. Саме в цей період поширюються конідії, що потрапляють на квіти здорових рослин.

Вологі погодні умови сприяють швидкому проростанню спор та розвитку міцелію. Висока вологість повітря є критичним фактором для масового зараження посівів.

До кінця сезону спори гриба опадають на землю разом із залишками квіткових частин. Там вони накопичуються в ґрунті, де й зберігаються до початку наступного вегетаційного циклу.

Температурний режим в межах +15...+20°C вважається оптимальним для розвитку ботритісу квіткового та його активного поширення комахами.

Ознакою зараження є наявність сірого нальоту спороношення всередині пиляків. При розкритті квітки замість жовтого пилку висипається сірий порошок.

Пошкоджені суцвіття виглядають менш привабливими, часто передчасно в'януть або засихають, не формуючи плід-біб. Це головний індикатор для агронома.

Під мікроскопом видно характерні гроноподібні структури конідієносців, які є типовими для роду Botrytis.

Візуально на полі можна спостерігати нерівномірне дозрівання суцвіть, де частина головок виглядає хворою, попри сприятливі умови для розвитку інших здорових рослин.

• Сірий наліт замість пилку у квітках.
• Повна відсутність насіння в уражених головках.
• Передчасне в'янення квіткових суцвіть.
• Поширення інфекції комахами-запилювачами.

Першочерговим заходом є використання для посіву тільки здорового насіннєвого матеріалу, який пройшов лабораторну перевірку на наявність спор патогена.

Протруювання насіння системними фунгіцидами перед висівом допомагає знищити зовнішню інфекцію та захистити проростки на початкових етапах.

Дотримання сівозміни з поверненням конюшини на те саме поле через кілька років значно зменшує інфекційний фон у ґрунті.

Для мінімізації втрат важливо знищувати посіви конюшини, що сильно уражені, до моменту осипання спор, щоб запобігти зараженню ґрунту.

Регулярний фітосанітарний моніторинг посівів у фазі бутонізації дозволяє вчасно виявити вогнища хвороби та ізолювати ці ділянки від загального масиву.