Ботритис бобів

Міцелій гриба має сірий колір, він активно розмножується конідіями, які легко переносяться повітрям. В циклі розвитку також присутні склероції — щільні утворення, що забезпечують виживання гриба.

Патоген широко розповсюджений у регіонах з помірним кліматом, де вологість повітря часто перевищує оптимальні для розвитку рослин показники, створюючи ідеальне середовище для інфекції.

Біологічно гриб є спеціалізованим паразитом, що адаптувався до живлення тканинами бобових рослин, виснажуючи їхні енергетичні ресурси та пригнічуючи загальний розвиток.

Для ідентифікації в польових умовах використовують візуальний огляд, тоді як точне визначення виду потребує вивчення структури спороношення під мікроскопом у спеціалізованих лабораторіях.

Головним об'єктом ураження є боби звичайні (Vicia faba), проте гриб може пошкоджувати й інші види родини бобових, що розширює коло його господарів у агроценозах.

Хвороба вражає всі надземні органи рослини, починаючи з нижніх листків і закінчуючи генеративними органами, що призводить до значних втрат врожаю зерна та зеленої маси.

Внаслідок ураження тканин порушується процес фотосинтезу, рослини слабшають, стають вразливими до вторинних інфекцій та несприятливих погодних умов.

Врожай, зібраний з інфікованих полів, має нижчі якісні показники, що негативно позначається на його подальшій реалізації та насіннєвій цінності майбутніх посівів.

Значні економічні збитки виникають у роки з епіфітотійним розвитком хвороби, коли площа ураження охоплює практично весь посів господарства.

Процес зараження починається рано навесні, як тільки встановлюються сприятливі температурні умови та підвищується рівень атмосферної вологості.

Найбільш критичним періодом є фази активного росту, цвітіння та формування бобів, коли рослина максимально потребує захисту від зовнішніх патогенів.

Оптимальними умовами для поширення інфекції є температура від 15 до 20 градусів та наявність краплинної вологи на листках, яка необхідна для проростання конідій.

Протягом сезону гриб може утворювати декілька поколінь спор, що призводить до стрімкого розповсюдження хвороби на здорові рослини в межах одного поля.

Під кінець вегетації розвиток гриба згасає, він переходить у стан спокою, формуючи склероції, які залишаються в ґрунті або на рослинних рештках до наступного сезону.

Первинними симптомами є дрібні червоно-бурі плями, що згодом набувають шоколадного забарвлення, часто з чітко окресленою темною облямівкою на листковій пластинці.

Стебла та боби покриваються подовженими коричневими виразками, які можуть проникати вглиб тканин, спричиняючи їхнє гниття та передчасну загибель всієї рослини.

При надмірній вологості на уражених ділянках утворюється сірий наліт, який складається з міцелію та спор, що легко розносяться вітром на великі відстані.

Пошкоджені квіти зазвичай передчасно опадають, що унеможливлює утворення бобів і призводить до зниження загальної врожайності культури на полі.

• Поява шоколадних плям на листі.
• Сірий наліт спороношення на уражених частинах.
• Утворення виразок на стеблах рослин.
• Передчасне опадання квіток та листя.

Дотримання сівозміни з поверненням бобових на попереднє поле не раніше ніж через 3-4 роки є фундаментальним заходом для розриву циклу розвитку патогену.

Глибока оранка та ретельне видалення всіх рослинних решток після збирання врожаю допомагають зменшити кількість склероціїв, що зимують у ґрунті.

Використання стійких сортів та якісного, протруєного насіння є гарантією захисту сходів від раннього зараження ботритисом на критичних етапах розвитку.

Оптимізація густоти посіву та боротьба з бур'янами забезпечують кращу вентиляцію стеблостою, що перешкоджає накопиченню вологи на листках рослин.

При виявленні перших ознак хвороби доцільно застосовувати фунгіциди системної та контактної дії відповідно до регламентів застосування на бобових культурах.