Ботріодиплодія

Цей збудник здатний вражати як ослаблені, так і цілком здорові рослини, проникаючи в їхні тканини через механічні пошкодження кори.

Гриб формує численні пікніди — спеціалізовані структури, де розвиваються спори, що забезпечують подальше поширення інфекції в саду чи розпліднику.

Систематично патоген належить до справжніх паразитів, які використовують ресурси господаря для свого росту та розмноження протягом усього вегетаційного періоду.

Висока пластичність гриба дозволяє йому швидко адаптуватися до мінливих умов навколишнього середовища, що робить боротьбу з ним досить складною.

Шкідливість ботріодиплодії полягає у викликанні масштабних некрозів кори, що призводить до відмирання гілок та цілих частин крони дерев.

Хвороба найчастіше уражає яблуні, груші, волоський горіх, а також різні види декоративних культур, що мають здерев'янілі пагони.

Пошкоджені тканини втрачають здатність до нормального обміну речовин, що призводить до загального пригнічення життєдіяльності рослини.

У плодових культур патоген може поширюватися на плоди, викликаючи їх гниття навіть у процесі зберігання після збору врожаю.

Сильне ураження часто стає причиною повної втрати продуктивності дерева, якщо не вжито своєчасних заходів щодо ліквідації осередків зараження.

Період активності збудника починається ранньою весною, коли температура повітря стає сприятливою для проростання спор.

Найбільш інтенсивно хвороба поширюється в умовах підвищеної вологості, що створює сприятливе середовище для розмноження конідій гриба.

Влітку, особливо під час посухи, дерева перебувають у стані стресу, що робить їх більш вразливими до проникнення патогена через тріщини в корі.

Восени гриб продовжує накопичувати інфекційний потенціал, готуючись до зимівлі в уражених тканинах кори або під залишками рослин.

Стабільне поширення інфекції триває протягом усього часу, коли вологість та температура знаходяться у межах біологічного оптимуму для гриба.

Типовою ознакою є поява темних плям на корі, які поступово поширюються та охоплюють ділянки гілок або стовбура.

Деревина під ураженою корою темніє, стає ламкою і поступово втрачає свої захисні функції, що веде до всихання окремих частин крони.

На поверхні некротичних зон чітко видно дрібні випуклі утворення — це спороношення гриба, що нагадують чорні крапки.

Листя на хворих гілках починає жовтіти та передчасно опадати, оскільки порушується постачання води та мінеральних речовин від кореневої системи.

Ураження часто супроводжується камедетечею (гомозом), якщо дерево здатне виділяти ексудат у відповідь на проникнення патогена.

Головним заходом є радикальна обрізка уражених гілок із захопленням 10–15 см здорової деревини для повного видалення міцелію.

Усі рештки після обрізки підлягають спалюванню, оскільки збудник зберігає життєздатність у пошкоджених тканинах тривалий час.

Використання фунгіцидів контактної дії на основі міді допомагає запобігти вторинному зараженню здорових ділянок кори та пагонів.

Важливо забезпечити правильний догляд за деревами, включаючи збалансоване живлення, що зміцнює імунітет рослин та стійкість до стресів.

Необхідно ретельно дезінфікувати садовий інструмент після роботи з хворими деревами, щоб уникнути поширення спор на здорові екземпляри.