Пізньозимовий сорт. Отриманий у ВНІІС ім. І. В. Мічуріна з насіння сорту Кандиль-китайка від вільного запилення. Автор С. І. Ісаєв. Районований у Центрально-Чорноземному, Середньо- і Нижньоволзькому, а також в стланцевій формі — у Східно-Сибірському регіонах. Має широкий ареал поширення, як у промислових насадженнях, так і на дачних ділянках.
Дерево великих розмірів, сильноросле, з широкопірамідальною середньої густоти кроною, що складається з кількох потужних скелетних гілок і численних тонких бічних гілочок, вкритих багаторічною плодовою деревиною. Кора на штамбі та скелетних гілках сіра.
Пагони прямі, середньої товщини, злегка колінчасті, коричневі, середньоопушені. Чечевички мало, дрібні. Тип плодоношення (рис.) змішаний: на плодушках, коп'єцях, прутиках і на однолітніх пагонах. У розсаднику саджанці мають сіро-червоне забарвлення, з дрібними білими чечевичками. Листки темно-зелені, середньої величини, широкі, видовжені, оберненояйцеподібні форми, сильно опушені, блискучі, із сріблястим відтінком. Край листової пластинки піднятий. Черешок короткий, середньої товщини, розташований під кутом у 45º до пластинки листа. Зазубренність пильчато-городчата — з сегментами по 2 і більше зубця. Прилистки видовжені, середньої ширини.
Квітки великі, із рожевими пелюстками. Бутони червоні.
Плід середньої величини (середня вага 120 г), округло-конічної форми або стаканчасті. Шкірка гладка, при зберіганні стає маслянистою. Основне забарвлення жовтувато-зелене, покривне — у вигляді бурувато-червоного рум'янцю на освітленій стороні плоду. Підшкірні точки світлі, численні, великі — добре помітні. Сердечко велике, видовжено-цибулинне. Насіння вищесередньої величини, видовжено-яйцеподібне, коричневе. Плодоніжка середньої довжини і товщини. Воронка вузька, середньої глибини, гладка. Чашечка закрита. Підчашова трубка середньої довжини і ширини. Блюдце дрібне, широке, горбисте.
М'якоть біла або злегка зеленувата, дрібнозерниста, кислувато-солодка, середньої щільності, соковита, освіжаюча, із легкою пряністю, У плодах міститься: сухих речовин — 15,8%, цукрів — 11,0%, аскорбінової кислоти — 11,5 мг/100г, сума Р-активних речовин — 102 мг/100г.
За термінами дозрівання і споживання Сіверський синап відноситься до числа пізньозимових сортів. Знімна зрілість настає на початку жовтня. Не слід поспішати зі збиранням, тільки добре визрілі плоди мають високі смакові якості, гарний зовнішній вигляд, добре зберігаються в плодосховищі.
Плоди володіють високою лежкістю, але зняті недостиглими — загоряються. Оптимальна температура в холодильнику 0+1°С. Термін споживання у свіжому вигляді закінчується в травні.
Плоди придатні і для різних видів технічної переробки — компотів, варення, соків, сухофруктів.
Дерева вирізняються скороплідністю та врожайністю. Починають плодоносити на 5-8 рік після посадки в сад, на карликовому підщепі (62-396) вже на другий рік. На карликовій підщепі помітно покращуються товарні і смакові якості плодів. Після двадцяти років рясні врожаї чергуються зі слабкими або середніми. При відсутності регулярного обрізання та належного догляду за посадками спостерігається періодичність і різко знижується товарність плодів. Сорт частково самоплідний. У змішаних посадках урожайність значно вища.
Сорт зимостійкий, трохи поступається Антонівці звичайній. Посухостійкість середня. Стійкість до борошнистої роси і парші — середня.
Переваги сорту: зимостійкість, скороплідність, рясна врожайність дерева, гарний смак при визріванні плодів, чудова лежкість плодів.
Недоліки сорту: неоднакові плоди, зниження товарних якостей при великому урожаї, великі розміри дерев, пізній початок знімної стиглості.
