Осінній сорт народної селекції. Відібраний Михайловою в 1905 р. в м. Мінусинську серед сіянців від вільного запилення сорту Пудовщина, очевидно, сибірською яблунею. Був широко поширений у садах населення Сибіру. Районовано з 1947 р. по Східно-Сибірському регіону. У новосадках відсутній. Використовується як зимостійкий скелетоутворювач.
Дерева середньорослі, з розрідженою кроною, з великою кількістю багаторічних галузистих кілець і списатих пагонів на гілках першого та другого порядку галуження, на яких формується більша частина врожаю.
Пагони слабо опушені на кінцях. Листки темно-зелені, великі, широкоовальні, з округлою основою, з довгим широким кінчиком, з дрібнозубчастими та пильчато-зубчастими, піднятими краями, злегка винтоподібно скручені, зі звисаючим кінцем, гладкі, без опушення. Черешки середньої довжини, опушені, з великими, широкими прилистками.
Плід виключно дрібний (8-10 г), округлий, ребристий. Основне забарвлення жовте, покривне — темно-червоне, розмите, суцільне. Плодоніжка довга, часто з напливом біля основи. Воронка дрібна. Чашечка опадаюча, блюдце маленьке, дрібноребристе. Підчашова трубка маленька, конічної форми, іноді із залишками опушеного маточки.
М'якоть кремова, щільна, кислувато-солодка, терпка, з незадовільним смаком. Хімічний склад плодів: сума цукрів — 12,6% (10,1-14,5), титрованих кислот — 1,58% (1,02-2,02), дубильних речовин — 800 мг/100г (415-1197), аскорбінової кислоти — 13,3 мг/100г (6,7-26,0), Р-активних сполук — 800 мг/100г (415-1060).
Знімна зрілість — у першій декаді вересня, лежкість до 60 днів. Сорт технічного призначення.
Плодоносить на третій-четвертий рік. Врожайність висока, нерегулярна. Зимостійкість і посухостійкість високі. До парші чутливий.
Переваги сорту: висока зимостійкість і посухостійкість.
Недоліки сорту: виключно дрібні плоди з незадовільним смаком, чутливий до парші.
