Ризоктоніоз рису

Гриб не формує типових спор, поширюючись через міцелій та склероції, які залишаються на рослинних рештках у ґрунті або воді після збирання врожаю.

На початкових етапах розвитку міцелій має світле забарвлення, проте з часом він набуває коричневого відтінку. Швидкість росту грибниці залежить від температури та рівня вологості середовища.

Висока агресивність патогена дозволяє йому колонізувати рослину за лічені дні, особливо в умовах густого стояння культури, де мікроклімат сприяє розвитку грибних структур.

Вивчення біології цього гриба є важливим для розробки стратегій захисту, оскільки його здатність переходити від сапрофітного до паразитичного способу життя робить його важковикорінюваним.

Основною культурою, що потерпає від Pellicularia sasakii, є рис. Хвороба вражає нижні частини стебла, що безпосередньо контактують з водою або ґрунтом у чеках.

Окрім рису, цей збудник є поліфагом, здатним уражувати сою, кукурудзу та деякі види бур'янів, що значно ускладнює планування сівозміни для аграріїв.

Ураження тканин призводить до повної втрати здатності рослини транспортувати воду та поживні речовини до вегетативних органів, що викликає передчасне відмирання цілих кущів.

Пошкоджені рослини стають вразливими до вилягання, що створює серйозні проблеми під час механізованого збирання врожаю та призводить до великих втрат на полях.

Втрати врожаю в осередках ураження можуть сягати 50% і вище, оскільки зерно не виповнюється і залишається щуплим через відсутність живлення під час формування волоті.

Розвиток інфекції активується в умовах підвищеної температури (понад 25°C) та високої вологості, які притаманні періоду активної вегетації рису в літні місяці.

Спалахи хвороби найчастіше спостерігаються під час інтенсивного кущення культури, коли посіви стають щільними і в них утворюється сприятливе для гриба «застійне» повітря.

Рясні опади та часті тумани сприяють поширенню склероціїв по всій площі поля через поливну воду, створюючи умови для масштабної епіфітотії.

У нічний час при високій відносній вологості міцелій активно виходить на поверхню уражених частин стебла та перекидається на сусідні здорові листки.

Тривале перебування води на полі або високий рівень вологості ґрунту в поєднанні з теплими ночами є критичними факторами для стрімкого розвитку патогена.

Первинні ознаки з'являються на листкових піхвах у вигляді плям неправильної форми, які з часом стають великими та набувають сіро-зеленого кольору з коричневою облямівкою.

Центральна частина плям знебарвлюється, а по краях часто формується темніша лінія, що виглядає як чітко окреслений контур ураженої тканини.

За умов високої вологості на плямах з'являється сіруватий павутинистий наліт грибниці, в якому з часом утворюються дрібні коричневі склероції.

• Пожовтіння нижніх ярусів листя.
• Наявність зон некрозу на стеблах.
• Вилягання посівів в осередках ураження.
• Недорозвиненість волотей та дрібне зерно.

При огляді посівів уражені ділянки виглядають як «випалені» плями, де рослини виглядають пригніченими та мають ознаки хлорозу.

Агротехнічний захист базується на глибокій оранці, яка дозволяє знищити джерела інфекції, що залишилися в ґрунті після збирання попередньої культури.

Регулювання густоти посівів та вчасне знищення бур'янів суттєво покращує аерацію всередині травостою, що обмежує можливості для розмноження патогенного гриба.

Для хімічного контролю використовують системні фунгіциди, які вносять на початку фази кущення, якщо прогнозуються сприятливі для розвитку хвороби умови.

Стійкість сортів є ключовим фактором, тому в регіонах з високим ризиком ураження слід надавати перевагу сортам, що мають генетичну резистентність до ризоктоніозу.

Моніторинг полів та швидке реагування на перші ознаки хвороби дозволяють локалізувати осередки та запобігти поширенню інфекції на всю площу посівів.