Ризина хвиляста

Ризина хвиляста (Rhizina undulata) — це сумчастий гриб, що належить до родини Ризинові. Цей фітопатоген є специфічним мешканцем лісових ґрунтів, що спеціалізується на ураженні кореневих систем молодих хвойних дерев.

Плодові тіла гриба мають вигляд сплощених, часто хвилястих дисків або подушечок темно-коричневого кольору. Вони часто зростаються між собою, утворюючи суцільний наліт на поверхні ґрунту навколо хворих рослин.

Біологія гриба тісно пов'язана з температурним режимом ґрунту. Спори ризини мають унікальну здатність проростати лише після короткочасного впливу високих температур, що зазвичай трапляється під час лісових пожеж або спалювання залишків деревини.

Поширення патогена відбувається за допомогою міцеліальних тяжів, відомих як ризоморфи. Вони здатні переміщатися у ґрунті на значні відстані, переходячи від уражених коренів до здорових, що забезпечує швидке поширення хвороби.

Цей вид належить до групи пірофілів, оскільки його життєвий цикл безпосередньо залежить від антропогенних або природних порушень лісового ґрунтового покриву, які супроводжуються сильним прогріванням землі.

Основними культурами, що страждають від ризини хвилястої, є представники хвойних порід: сосна звичайна, ялина європейська, ялиця та модрина. Найбільш вразливими є молоді сіянці та саджанці віком до 10-15 років.

Гриб викликає важку форму кореневої гнилі. Патоген активно колонізує корені, руйнуючи їхні провідні тканини, що призводить до повного порушення водного та мінерального обміну в рослині.

Наслідком ураження є швидке всихання дерев. Особливо великих збитків гриб завдає у розплідниках та на лісових культурах, закладених на місцях колишніх згарищ або на ділянках після спалювання порубочних залишків.

Шкодочинність патогена проявляється у виникненні осередків масової загибелі хвойних. За відсутності контролю осередки можуть розростатися, знищуючи молоді лісові насадження на значних площах протягом кількох вегетаційних періодів.

Окрім прямої загибелі рослин, ризина створює умови для вторинного ураження деревостанів стовбуровими шкідниками, що значно ускладнює проведення санітарних заходів у лісових масивах.

Первинною ознакою захворювання є зміна кольору хвої: вона стає блідою, потім жовтою і зрештою коричневою. Процес в'янення зазвичай починається з верхівки та поступово охоплює всю крону дерева.

При дослідженні кореневої системи виявляються численні темно-коричневі міцеліальні тяжі, які щільно обплітають коріння та кореневу шийку дерева, що є характерною ознакою наявності ризини.

На поверхні ґрунту влітку або восени з'являються характерні плодові тіла гриба. Вони виглядають як темно-коричневі коржі з жовтуватим краєм, що часто щільно притиснуті до основи стовбура або вкривають опалу хвою.

Тканини уражених коренів втрачають пружність і стають трухлявими. При розрізі спостерігається виражена зміна кольору деревини на бурий, що супроводжується специфічним неприємним запахом гниття.

Ознакою зараження є також групове всихання рослин, яке чітко локалізоване навколо місць, де раніше проводилося розведення вогнищ або спалювання деревини, що дозволяє легко ідентифікувати джерело інфекції.

Основою захисту від ризини хвилястої є дотримання правил пожежної безпеки та лісокультурних технологій. Категорично забороняється спалювання порубочних залишків безпосередньо на ділянках, призначених для висадки молодих лісів.

Ефективним методом є своєчасна та якісна очистка лісосік від гілок, вершків та інших залишків деревини шляхом їх вивезення за межі ділянки або подрібнення, що усуває можливість перегріву ґрунту.

У розплідниках необхідно регулярно оглядати насадження. У разі виявлення осередків хвороби всі уражені рослини мають бути негайно видалені разом із кореневою системою та знищені за межами розплідника.

Для запобігання поширенню гриба між ділянками рекомендується прокладання ізоляційних канав навколо осередків ураження, що перериває шлях міцелію через ґрунт до здорових дерев.

Використання біологічних препаратів, що містять корисні ґрунтові гриби-антагоністи, дозволяє значно знизити активність патогена у ґрунті та захистити кореневу систему саджанців від зараження на ранніх етапах розвитку.